7 Самуил сэки эз на тӧд Господьӧс, и Господь эз на восьт кывсӧ сылы.
Но ошйысьысь мед ошйысьӧ сійӧн, мый сылӧн эм гӧгӧрвоӧмлун тӧдны Менӧ. Ӧд Ме – Господь, Ме бурсьӧлӧмтча да веськыда мыжда му вылас. Ті кӧ тшӧтш тадзи вӧчанныд, тіян уджъясныд лоӧны Меным шогманаӧсь, – висьталӧ Господь.
да юаліс налысь: «Сибӧдінныд-ӧ ті Вежа Лолӧс эскӧм бӧраныд?» Найӧ шуисны: «Ми весиг эгӧ на кывлӧй Вежа Лов йылысь».
Ичӧтдырйи ме сёрниті, вежӧрті да мӧвпалі кага моз. А верстямми да, коли ассьым кага оласногӧс.
Господь мӧдысь шыасис сы дінӧ. [Шуис: «Самуил, Самуил».] Самуил чеччис, бара локтіс Илий дінӧ да шуис: «Ме тані. Тэ корин менӧ?» Но Илий вочавидзис: «Эг, пиӧй. Мун да бӧр вод».
Господь нӧшта коймӧдысь шыасис Самуил дінӧ. Мӧдыс чеччис, муніс Илий дінӧ да шуис: «Ме тані. Тэ менӧ корин?» Сэки Илий гӧгӧрвоис, мый Господь чуксалӧ зонкаӧс.