17 Кор Давид помаліс сёрнисӧ, Саул шуис: «Тэнсьыд-ӧ гӧлӧс шытӧ кыла, Давид пиӧй?» Сэсся гораа бӧрддзис.
Иуда тӧдіс да шуис: «Сійӧ ме дорысь веськыда вӧчис, ӧд ме эг сет сійӧс Шелай пиӧйлы». Сэсся Иуда эз нин узьлы Фамаркӧд.
Менам мывкыдтӧмлун вӧсна дойясӧй орзьӧмаӧсь, ӧвтӧны лёк дукӧн.
Фараон корис Мӧисейӧс да Ааронӧс, сэсся шуис налы: «Ӧні ме мыж вӧчи. Господь веськыд, а ме да менам войтырӧй – мыжаӧсь.
да шуис налы: «Ме мыж вӧчи, мыжтӧм мортӧс вузалі». Найӧ вочавидзисны: «Миянлы нӧ мый? Ачыд ӧд тӧдін».
Ме шуа тіянлы: радейтӧй тіянӧс мустӧмтысьясӧс, бурсиӧй тіянӧс ёрысьясӧс, бурсӧ вӧчӧй тіянӧс дзескӧдысьяслы, кевмысьӧй тіянӧс ӧтдортысьяс да вӧтлысьяс вӧсна.
Саул тӧдіс Давидлысь гӧлӧссӧ да юаліс: «Тэнсьыд-ӧ гӧлӧс шытӧ кыла, Давид пиӧй?» Давид вочавидзис: «Менсьым, ӧксыӧй-ыджыдӧй».
Саул шуис: «Ме мыжа. Лок бӧр, Давид пиӧй. Ме сэсся ог кут вӧчны тэныд лёксӧ, ӧд тэ эн босьт менсьым олӧмӧс. Шогмытӧмтор ме вӧчи, нем думышттӧг».