10 да шуис: «Мыйла тэ кывзан йӧзыслысь сёрнисӧ, Давид пӧ мӧвпыштӧма лёк вӧчны тэныд.
Енмыс сетіс налы корӧм сертиныс, но мӧдӧдіс сьӧкыд висьӧм.
Господь вӧчис миян пӧвстын ыджыд уджъяс, и ми нимкодясим.
медым лев моз найӧ эз косявлыны менӧ, эз босьтны менсьым олӧмӧс, кор оз ло дорйысьыс [да мездысьыс].
Господьӧй Енмӧй, вӧчлі-ӧ ме мыйкӧ лёксӧ аслам киӧн,
Но сійӧ кӧ эз кӧсйы вины мортсӧ, а Енмыс лэдзис тадзи лоны, сэки мед пышъяс, кытчӧ Ме инда.
Ӧта-мӧд йылысь суклясьӧны, медым мыжтӧмлысь вир кисьтны. Ерусалимса керӧсъяс вылын сёйӧны идолъяслы вайӧмторъяс, кар шӧрын вӧчӧны пежсӧ.
Аслад войтыр пӧвстын ылӧг сёрни эн паськӧд. Эн вешйы бокӧ, тэнсьыд матыссатӧ кӧ кодкӧ мыждӧ кулӧм вылӧ. Ме – Господь [тіян Енныд].
Туй вывті муніганыс найӧ воисны ыж йӧр дінӧ. Сэні Саул пырис кырта горсйӧ асмогасьны. Буретш тайӧ кырта горсъяс, пыді пельӧсас, дзебсясис Давид аслас йӧзкӧд.
Давид тшӧтш петіс кырта горсйысь да горӧдіс Сауллы: «Ӧксыӧй-ыджыдӧй!» Саул бергӧдчис, а Давид сійӧс пыдди пуктӧмӧн муӧдзыс копыртчыліс сылы