20 Поплы нимкодь лои. Сійӧ босьтіс ефодсӧ, сывдӧмӧн вӧчӧм бӧлбансӧ да гортса бӧлбанъяссӧ, сэсся муніс тышкайӧзкӧд.
Пӧтлытӧм синлӧн кык ныв, найӧ ӧтарӧ горзӧны: «Вай да вай!» Со куим пӧтлытӧм, весиг нёль, и найӧ оз шуны, тырмас пӧ!
Найӧ горш понъяс, некор оз пӧтлыны. Найӧ мывкыдтӧм ыж видзысьяс, быдӧн мунӧ аслас туйӧд, быдӧн корсьӧ мыйкӧ аслыс курыштны.
Китыр ид да нянь шӧрӧм вӧсна войтырӧй водзын Менӧ янӧданныд. Мортлы, кодлы абу на кад кувны, висьталанныд, мый сійӧ кулас, а мортлы, кодлы абу шуӧма овны, кӧсйысянныд олӧм. И Менам войтырӧй кывзӧ тіянлысь ылӧг висьталӧмнытӧ!
Со вавилонса ӧксы сулалӧ нин туйвежын, кӧні заводитчӧны тайӧ кык туйыс. Сійӧ юасьӧ гортса бӧлбанъяслысь, тунасьӧ ньӧвъяс пыркӧдӧмӧн да виӧм пемӧслысь муссӧ видзӧдалӧмӧн.
Та вӧсна муыс косьмас, став олысьыс сэні эбӧстӧммас. Зверъяс да енэжвыв лэбачьяс куласны, весиг саридзын чериыс пӧдас.
«Энӧ вӧчӧй бӧлбанъясӧс, энӧ сувтӧдӧй из сюръяяс да серпасалӧм изъяс, медым налы юрбитны. Ме – Господь, тіян Енныд.
Ме некодсянь эг виччысь эзысь-зарни либӧ кӧм-пась.
Налӧн помыс – кулӧм, налӧн енмыс – рушкуныс, найӧ ошйысьӧны асланыс янӧдан уджъясӧн. Найӧ мӧвпалӧны сӧмын мувывсаыс йылысь.
Медым курыштны мыйкӧ аслыныс, найӧ тывйыштасны тіянӧс мудер сёрнинаныс. Но налы мыждӧмыс важӧн нин дась, найӧс бырӧдӧмыс матын нин.
Микей шуис сылы: «Кольччы ме ордӧ. Ло меным батьӧн да попӧн. Быд во ме кута сетны тэныд дас сикель эзысь, нӧшта сета паськӧм да сёян».
Найӧ вочавидзисны: «Тупкы вомтӧ да чӧв ов. Лок мунам миянкӧд, ло миянлы батьӧн да попӧн. Ӧти мортлӧн керкаын кесъялӧм дорысь бурджык кесъявны израильса дзонь чужанкотырлы».
Тышкайӧз водзвылын восьлалісны налӧн челядьныс, ыж-мӧсныс да эмбур-кӧлуй нуысьяс.