10-11 Сійӧ видзис миянӧс кулӧмысь да водзӧ на видзас. Ті кӧ отсаланныд миянлы кевмысьӧмнаныд, ми лача кутам, мый Енмыс нӧшта на видзас. Сэки унаӧн кутасны ошкыны Енсӧ миян дінӧ Сылӧн буралӧмысь.
Эн сет мустӧмтысьяслы серавны ме вылын, ӧд ме мыжтӧм. Эн сет налы читкыравны синнысӧ, ӧд менам абу некутшӧм мыж.
Кывзӧй Менӧ, Яковсянь чужысьяс, кывзӧй, Израильлӧн коляс войтырыс! Ме новлӧдлі тіянӧс чужӧмсяньныд, новлӧдлі тіянӧс мам кынӧмсяньныд.
Миян Енным, кодлы ми кесъялам, вермас мездыны миянӧс ыпъялысь пачысь. Сійӧ мездас миянӧс и тэнад киысь, ӧксыӧй.
Сэки ӧксы тшӧктіс вайӧдны Даниилӧс да шыбитны сійӧс левъяслӧн гуӧ. Ӧксы шуис Данииллы: «Тэнад Енмыд, кодлы тэ дугдывтӧг кесъялан, мед мездас тэнӧ!»
Таысь иудейяс и босьтісны менӧ крамын да кӧсйисны вины.
медым эг веськав Иудеяын эскытӧмъяс киӧ, да вайӧм отсӧгыс мед шогмас ерусалимса вежа войтырлы.
Асьнымӧс лыддим нин кулӧмаясӧн, эз вӧв некутшӧм лача ас выланым, сӧмын Ен вылӧ, кулӧмаясӧс Ловзьӧдысь вылӧ.
Ми огӧ нималӧй, но миянӧс ставныс тӧдӧны. Миянӧс лыддьӧны кулӧмаясӧн, но ми ловъяӧсь. Миянӧс нӧйтӧны, но огӧ кулӧй.
Ми ёна мырсям да нуам лёкӧдӧмсӧ, ӧд лачанымӧс кутам ловъя Ен вылӧ. Сійӧ – быдӧнлы Мездысь, торйӧн нин эскысьяслы.
Ачыс Господь вӧлі ме дор. Сійӧ ёнмӧдіс менӧ, медым ме верми тырвыйӧ буръюӧртны, медым ентӧдтӧмъяс кылісны тайӧ Бур Юӧрсӧ. Господь мездіс менӧ весиг лев вомысь.
Господь тӧдӧ, кыдзи мездыны вежавидзысьӧс сьӧкыдалӧмсьыс, а лёк вӧчысьӧс Сійӧ видзӧ, медым мыждан лунӧ сійӧс чорыда мыждыны.
Давид водзӧ сёрнитіс: «Господь, коді мездыліс менӧ левъясысь да ошъясысь, мездас менӧ тшӧтш тайӧ филистимсаысь». Сэки Саул шуис Давидлы: «Мун, Господь мед лоас тэкӧд».
Самуил босьтіс из да сувтӧдіс сійӧс Миспа да Шен каръяс костӧ. Самуил сетіс изйыслы Эвен-Эзер ним да шуис, тайӧ местаӧдзыс пӧ Господь отсаліс миянлы.