12 Адам шуис: «Гӧтырӧй, кодӧс Тэ сетін меным, мыччис меным вотӧссӧ, и ме сёйи».
Коді дзебӧ мыжъяссӧ, сылӧн нинӧм оз артмы, но коді висьтасьӧ да дугдӧ мыж вӧчны, сы дінӧ Енмыс буралӧ.
Найӧ оз гӧгӧрвоны Енмыслысь веськыдлунсӧ да зільӧны сувтӧдны ассьыныс веськыдлун. Та вӧсна найӧ эз сетчыны Ен веськыдлунлы.
Мукӧдыс моз кӧ ме вевтти лёк вӧчӧмӧс, питшӧгӧ дзеби мыжӧс,
Асьсӧ дорйӧм могысь Индӧдӧ велӧдысь юаліс Исуслысь: «Коді меным матыссаыс?»
Йӧйлун вӧснаыс мортыдлӧн торксьӧ олӧмыс, а сьӧлӧмыс скӧралӧ Господь вылӧ.
Господь Ен шуис: «Абу бур овны мортлы ӧтнаслы. Вӧчамӧй сылы лӧсялана отсасьысьӧс».
Босьтӧм ордлыысь Господь Ен вӧчис аньӧс да вайӧдіс сійӧс морт дінӧ.
Морт сеталіс нимъяс вӧрса да гортса став пемӧслы, став енэжвыв лэбачлы. Но мортлы лӧсялана отсасьысьыс эз на вӧв.
Ен шуис: «Коді тэныд висьталіс, мый тэ пасьтӧм? Эн-ӧ тэ сёй сійӧ пуысь, кытысь Ме ӧлӧді тэнӧ сёйнысӧ?»
Саул вочавидзис: «Менам йӧзӧй босьтісны амаликъяслысь медбур ыжъяссӧ да ӧшъяссӧ, медым вись вайны Господьлы, тэнад Енлы. Мукӧдсӧ ми бырӧдім».