33 Но Саул ӧлӧдіс Давидӧс: «Тэ он вермы тышкасьны тайӧ филистимсаыскӧд. Тэ том на, а сійӧ важысянь нин тышӧ ветлӧ».
Калев лӧньӧдіс Мӧисейлы паныд горзысьясӧс. «Мунам да босьтам тайӧ мусӧ! – шуис сійӧ. – Ми вермам найӧс!»
Сэсся найӧ копыртчылісны зверлы да шуалісны: – Кодӧс позьӧ ӧткодявны тайӧ зверыскӧд? Коді вермас тышкасьны сыкӧд?
Сэні олӧ енак войтыр, найӧ ыджыд тушааӧсь, уна лыдаӧсь да ёнӧсь. Ті ӧд кывлінныд, мый йӧзыс шуалӧны на йылысь, енак войтырлы паныд пӧ некод оз вермы сувтны.
Сьылысьясӧн веськӧдлысьлы. Ворсӧны кӧкъямыс струнаа ворсанторйӧн. Давидлӧн псалом.
Ӧксы шуис: «Юав, он кӧ тӧд».
Кор Голиаф аддзис Давидӧс, нинӧмӧ пуктіс тайӧ томиник, банйӧм чужӧма мича зонсӧ.
Давид эскӧдіс Саулӧс: «Ме, тэнад кесйӧг, батьлысь ыжъяссӧ видза. Кор ыж чукӧр вылӧ уськӧдчӧ лев либӧ ош да пышйӧдӧ ыжӧс,