11 Тайӧ Господьсянь да шензьӧдӧ миянӧс».
Юралысьяс пукалӧны да сёрнитчӧны меным паныд, но ме, Тэнад кесйӧгыд, видза Тэнсьыд тшӧктӧмъястӧ.
– Видзӧдӧй войтыръяс вылӧ, сюся видзӧдӧй да шензьӧй! Тіян олан лунъясӧ Ме вӧча сэтшӧмтор, мый тіянлы кӧ висьталасны та йылысь, ті онӧ эскӧй.
Кывшутӧг, миян эскӧмлӧн гусяторйыс ыджыд: Енмыс восьтіс Асьсӧ вир-яйын, Лолыс петкӧдліс Сылысь веськыдлунсӧ, Сійӧс аддзылісны анделъяс, Сы йылысь юӧртісны ентӧдтӧмъяслы, Сылы эскисны муюгыдас, Сійӧ кыпӧдчис дзирдлунас.
Енмыс кӧсйис, мед найӧ тӧдісны дзирдлуныслысь гусяторсӧ, мый воссьӧ став войтыръяслы. А гусяторйыс сыын, мый Кристос тіян пытшкын, локтана дзирдлуныс вылӧ лачаныд.
Ставныс шензисны да шӧйӧвошӧмӧн ӧта-мӧдныслысь юасисны: «Мый нӧ тайӧ?»
Яков рӧдлы паныд туналӧмыс оз ин, Израиль войтырлы паныд тшыкӧдӧмыс оз во. Ас кадӧ шуасны Яков-Израиль йылысь: «Со мый вӧчӧ Енмыс!»
Лаван да Бетуэл вочавидзисны: «Тайӧ Господьсянь. Мый ми тані вермам шуны?
Вешты ме вылысь лёкӧдӧмсӧ да омӧльтӧмсӧ, ӧд ме кутчыся Тэнад тшӧктӧмъясӧ.
Исус шуис: «Энӧ ӧмӧй Гижӧдсьыс лыддьылӧй: – Изйыс, кодӧс ӧтдортісны керка лэптысьяс, лоис пельӧс изйӧн. Тайӧ Господьсянь да шензьӧдӧ миянӧс.