11 Мед гораа ошкасны кушинын да сыбердса каръясын олысьяс, сиктъясын олысь Кедарлӧн рӧдыс. Мед гораа нимкодясясны керӧсвывса олысьяс, налӧн гӧлӧс шыныс мед юргас керӧс вывсянь.
Сэки овтӧминын пондас ыджыдавны веськыда мыждӧм, сад йӧрын лоӧ веськыдлун.
Кедарысь став ыжсӧ вайӧдасны тэ дінӧ, Невайотысь межъяс лоӧны тэнад киынӧсь. Менам висьпуктанін вылын найӧс ваясны вись пыдди, найӧ лоӧны Меным шогмана висьӧн, и Ме нимӧда Ассьым дзирдлуна крамӧс.
Со, керӧсъяс вывті локтӧ бур юӧр вайысь. Сійӧ лӧнь олӧм йылысь юӧртӧ: – Иуда, пасйы гажӧдчан лунъястӧ, вай кыв сетан висьястӧ. Лёк йӧз оз нин мунны тэнад муӧд, найӧс дзикӧдз бырӧдӧма!
Кутшӧм шензьӧданаӧсь кокъясыс сылӧн, коді керӧсъяс вывті нуӧ бур юӧр, юӧртӧ лӧнь олӧм йылысь, вайӧ нимкодь юӧр, висьталӧ мездмӧм йылысь, Сионлы шуӧ: «Тэнад Енмыд ӧксыалӧ!»
Чотысь пондас кӧр моз чеччавны, сёрнитны вермытӧм морт пондас сьывны. Кушинын воссясны ва петанінъяс, кос му вывті визувтасны шоръяс.
Господь меным тадзи висьталіс: «Коляс нӧшта ӧти во – лыддьыны кӧ сідзи, кыдзи медалӧм морт лыддьӧ ассьыс уджалан восӧ – и бырас ставыс, мыйӧн Кедар ошйысьӧ.
Мӧдӧдӧй иудаса ӧксылы козин пыдди баляясӧс, Селаысь мӧдӧдӧй найӧс овтӧмин пыр Сион нывлӧн керӧс вылӧ!
Господь – тэнӧ Видзысьыс, Господь – тэнад веськыдладорын сайӧдыс.
Господь висьталіс: – Кык войтыр тэ пытшкын, кык чужанкотыр кынӧмсьыд петас. Ӧтиыс лоӧ вынаджык мӧдсьыс, ыджыдджыкыс кутас кесъявны ичӧтджыкыслы.
Скӧрлуныд да вылӧ кыпӧдчӧмыд ылӧдлісны тэнӧ. Изкарын моз тэ олан джуджыд керӧсъяс вылын. Но тэ кӧ кутш моз овмӧдчан-поздысян выліинӧ, весиг сэтысь Ме шыбита тэнӧ, – висьталӧ Господь.
Моавын олысьяс, эновтӧй ассьыныд каръяснытӧ, олӧй изкыртаясын, гулюяс моз вӧчӧй познытӧ кырта горсъясӧ.
Ӧні Ме сувта тэныд паныд, ковтысын сулалысь кар, вывтасінын сулалысь изкырта, – висьталӧ Господь. – Ме сувта тіянлы паныд, кодъяс шуанныд, некод пӧ оз вермы петны тышӧ миянлы паныд, некод пӧ оз пыр миян сайӧдчанінӧ.
Со, Ме вӧча выльӧс, ӧні сійӧ тыдовтчас – онӧ ӧмӧй тайӧс казялӧй? Ме лӧсьӧда овтӧминын туй, кушинын юяс.
Мед нимкодясясны овтӧмин да кос му, мед нимкодясяс кушин, сійӧ пондас дзоридзавны лилия моз.
Вылӧ кыпӧдчӧмыд ылӧдліс тэнӧ. Изкарын моз тэ олан джуджыд керӧсъяс вылын, тэ мӧвпалан ас йывсьыд: «Некод оз вермы шыбитны менӧ му вылӧ».
Кылӧ горзысьлӧн шы: – Овтӧминын лӧсьӧдӧй туй Господьлы, увтасінын вӧчӧй веськыд туй миян Енлы!
Сьылӧй Господьлы! Сійӧ вӧчис шензьӧдана уджъяс, на йылысь тӧдӧны став му пасьтала.
Вавилонсаяс, чеччӧй, тышӧ петӧй Хацорын олысьяслы паныд, кодъяс олӧны лӧня да повтӧг, – висьталӧ Господь. – Налӧн абу дзиръяяс, абу иганъяс, найӧ олӧны мукӧдысь торйӧн.
Аравия да кедарса ӧксыяс вузавлісны тэныд ыжъяс, межъяс да кӧзаяс.