13 Та вӧсна сетам тӧдны тэныд, ӧксыӧй: найӧ кӧ лэптасны карнысӧ да кыпӧдасны стенсӧ, сэки дугдасны мынтыны тэныд воттӧ. Тадзикӧн ӧксы кудйыд вермас кушмыны.
Нӧшта тшӧкта, мый оз ков босьтны вот попъяслысь, левитъяслысь, сьылысьяслысь, дзиръя видзысьяслысь, крамбердса кесйӧгъяслысь да мукӧдлысь, кодъяс уджалӧны Енлӧн крамын.
Кодсюрӧ шуалісны: «Ми сетам ассьыным муяс да виноград йӧръяс, медым уджйӧзӧн босьтны сьӧм да мынтыны ӧксылы вот.
Петыр вочавидзис: «Мынтӧ». Кор Петыр пырис керкаӧ, Исус дзик пыр юаліс: «Симон, тэ ногӧн, кодлысь ӧксыяс вотсӧ перйӧны: ас войтырыслысь али мукӧдлысь?»
Исус водзӧ муніс да аддзис вотчукӧртанінын пукалысь Матвей нима мортӧс. Исус шуис сылы: «Лок Ме бӧрся». Сійӧ чеччис да муніс Исус бӧрся.
Мывкыдтӧм морт мӧвпалӧ, мый Енмыс абу. Йӧзыс сетчисны лёкас, олӧны зывӧка, бур вӧчысьыс абу.
Ерусалим вылын ыджыдалӧмаӧсь вына ӧксыяс. На улын вӧлӧма став Авар-Нахара муыс, и сэтчӧс олысьясыс налы мынтылӧмаӧсь вот.
Ми, тэнад кесйӧгъяс, огӧ вермӧй видзӧдны, кыдзи ӧксынымӧс нинӧм туйӧ пуктӧны. Та вӧсна, ӧксыӧй, ми ыстам тэныд тайӧ гижӧдсӧ.