20 Но кыдзи гӧтырыс ылӧдлӧ ассьыс верӧссӧ, тадзи тэ, Израиль войтыр, ылӧдлін Менӧ, – висьталӧ Господь.
Тэ эн кывлы, эн тӧдлы та йылысь, тэнад пельыд важысянь тупкыса. Ме тӧді, мый тэ ылӧдчысь, мам кынӧмсяньыд нин тэнӧ шуӧны паныд кыпӧдчысьӧн.
Израиль войтыр да Иуда войтыр эновтісны Менӧ, – висьталӧ Господь. –
Иуда войтыр пӧръясьӧ, Израиль муын да Ерусалим карын вӧчсьӧны зывӧкторъяс. Господь радейтӧ Ассьыс вежаинсӧ, но Иуда войтыр пежаліс Сылысь вежаинсӧ, ӧтувтчис идолкӧд.
Адам карын ті торкинныд йитӧдсӧ, сэні эскытӧмлунныд вӧсна эновтінныд Менӧ.
Найӧ эскытӧмлунныс вӧсна эновтісны Господьӧс, чужтісны челядьнысӧ мӧдсянь. Ӧні выль тӧлысь пасйӧмнаныс найӧ бырӧдасны асьнысӧ да видз-мунысӧ.
Господь шуис меным: «Мун да бара радейт гӧтыртӧ, коді мусукыскӧд пежалӧ гозъякост олӧмнытӧ. Радейт, кыдзи Ме, Господь, радейта Израиль войтырӧс, коді кежис мукӧд енъяс дінӧ и окотапырысь сёйӧ идолъяслы вайӧм изюм».
Му помсяньыс ми кылам сьыланкыв, веськыда вӧчысь Енлы ошкӧм. А ме шуа: «Шог меным, шог меным, курыд шог меным! Ылӧдчысьяс ылӧдлӧны, ылӧдчысьяс наяна ылӧдлӧны».
– Господьӧй, кор ме вая ассьым могӧс Тэ водзӧ, Тэ веськыда вӧчан. Но ме юала Тэнсьыд веськыда мыждӧм йылысь. Мыйла лёк вӧчысьяслӧн ставыс артмӧ, мыйла Енсӧ эновтысьяс бура олӧны?