28 «Тайӧ Еконей мортыс ӧмӧй жугалӧм доз, некытчӧ туйтӧм гырнич? Мыйла нӧ сійӧс да сысянь чужысьясӧс шыбитісны налы тӧдтӧм муӧ?»
Израильӧс ньылыштӧма! Войтыръяс пӧвстын ӧні сійӧ ковтӧм дозмук кодь.
Моавын став керка вевт вывсянь, изэрдъяс вывсянь кылӧ бӧрдӧм шы. – Ме пасьварті Моавӧс ковтӧм дозйӧс моз, – висьталӧ Господь. –
Мед кӧ Ефрем аслас вокъяс пӧвстын вайӧ вотӧс, но петас асыв тӧв, овтӧминсянь пондас пӧльтны Господьлӧн тӧвнырыс, и Ефремлӧн юкмӧсыс кушмас, ва петаніныс косьмас. Сылысь озырлунсӧ петкӧдасны, став донаторсӧ мырддяласны.
Господь тадзи висьталӧ: Еконей йылысь гижӧй, мый сылӧн ныв-пиыс эз вӧв, став олӧм чӧжыс сылӧн нинӧм эз артмы, ӧд сысянь чужысь оз пуксьы Давидлӧн юралан пуклӧсӧ, оз кут юравны Иуда муын.
Ті воштанныд мунытӧ, мый Ме сеті тіянлы. Ме пукта тіянӧс кесъявны асланыд вӧрӧглы сійӧ муас, мый ті онӧ на тӧдӧй, ӧд ті пестінныд Менам скӧрлунлысь бисӧ, и сійӧ пыр пондас ыпъявны.
Господь шуис меным: «Весиг кӧ Мӧисей да Самуил сувтасны Ме водзӧ да кутасны кевмысьны, Ме ог бурсьӧлӧмтчы тайӧ войтырыс дінӧ. Вӧтлы найӧс Менам син водзысь!
Видз-му вылын куйлӧны шыпуртӧн виӧмаяс, карын – тшыгъялӧмысь кулӧмаяс. Пророк да поп шӧйтӧны-ветлӧны му вывті, оз тӧдны, мый вӧчны.
Филистимсаяс колисны сэтчӧ ассьыныс бӧлбанъяссӧ, а Давид аслас йӧзкӧд босьтіс найӧс. [Сэсся тшӧктіс сотны биын.]
Ӧксыӧ пуксигас Иорамлы вӧлі комын кык арӧс. Кӧкъямыс во чӧж сійӧ юраліс Ерусалимын. Сылӧн кулӧм вӧсна некод эз бӧрд. Сійӧс дзебисны Давид карӧ, но эз ӧксыяслӧн дзебанінӧ.
А тайӧ муас, кытчӧ ті став сьӧлӧмсяньныд кӧсъянныд бергӧдчыны, онӧ нин бергӧдчӧй».
Ехоякимлӧн Еконей пи пыдди вавилонса Навукодоносор ӧксы пуктіс Иуда муын ӧксыӧ Иосейлысь Седекей писӧ.
Но ті лёксӧ вӧчанныд асланыд батьяс дорысь унджык на! Быдӧн тіян пӧвстысь олӧ лёк да чорыд сьӧлӧмыс серти, оз кывзы Менӧ.
Вавилонса Навукодоносор ӧксы нуӧдіс Ерусалимысь Вавилонӧ пленӧ иудаса Еконей ӧксыӧс, Ехоякимлысь писӧ, тшӧтш иудаса юралысьясӧс, пуысь да кӧртысь вӧчасьысьясӧс. Та бӧрти Господь петкӧдліс меным инжир тыра кык чуман, мый вӧлі пуктӧма Господьлӧн крам водзӧ.