15 Дас лун кольӧм бӧрын чужӧмнас найӧ вӧліны мичаджыкӧсь да вир-яйнас ёнджыкӧсь сійӧ зонъясыс дорысь, кодъяс пӧткӧдчисны ӧксы пызан вылысь.
Кесъялӧй Меным, асланыд Господь Енлы, и Ме бурсиа няньнытӧ [винанытӧ] да ванытӧ, вешта тіян пӧвстысь висьӧмъяс.
Исус воча шуис: «Гижӧма: ”Оз куш няньӧн мортыд ов, а Енсянь быд шуӧм кывйӧн”».
Господьлӧн бурсиӧмыс озырмӧдӧ, аслад уджӧн тэ нинӧм он содты аслыд.
– Ті кӧ онӧ кутӧй кывзысьны Менсьым, онӧ кӧ кутӧй сьӧлӧмсяньныд пыдди пуктыны Менӧ, – висьталӧ Господь Саваоф, – Ме ыста тіян вылӧ ёрӧм, бурсиӧм пыдди ёра тіянӧс. Но Ме тіянӧс ёри нин, ӧд ті онӧ сьӧлӧмсяньныд пыдди пуктӧй Менӧ.
– Ті виччысянныд уна, а чукӧртанныд этша. Мый ваянныд гортаныд – сійӧс Ме шердъя. Мыйла тадзи артмӧ? – висьталӧ Господь Саваоф. – Сы вӧсна, мый Менсьым крамӧс пазӧдӧма, а ті асланыд керкаяс вӧсна тӧждысянныд.
Ті уна кӧдзанныд, но этша вунданныд, ті сёянныд, но онӧ пӧтӧй, ті юанныд, но горшныд оз веськав, ті пасьтасянныд, но онӧ шоналӧй, ті мырсянныд-уджаланныд, но зепныд век куш.
Господьӧй, Тэ вылӧ ме лача кута, Господьӧй Енмӧй, Тэ вочавидзан меным.
Сійӧ кывзысис налысь да видзӧдіс на бӧрся дас лун чӧж.