42 Ми мыж вӧчим, Тэныд паныд кыпӧдчим, и Тэ миянӧс эн прӧстит.
Но найӧ кутісны пыксьыны Тэныд, кыпӧдчисны Тэныд паныд, ӧтдортісны Тэнсьыд Индӧдтӧ, виалісны Тэнсьыд пророкъястӧ, кодъяс ӧлӧдісны найӧс, медым веськӧдны Тэлань. Найӧ вӧчисны уна пеж,
Кӧнӧсь ӧні тіян батьясныд? Пророкъяс тшӧтш оз овны нэмъяс чӧж.
Тэнад пежыд зывӧктана. Ме сӧстӧммӧдлі тэнӧ, но тэ эн сӧстӧммы аслад пежсьыд. Кытчӧдз Ме став скӧрлунӧс тэ вылӧ ог кисьт, тэ он сӧстӧммы.
Юркытшным усис миян юр вылысь. Курыд шог миянлы мыж вӧснаным!
Господь веськыд, но ме кыпӧдчи Сылы паныд. Кывзӧй, войтыръяс, видзӧдлӧй менам дой вылӧ: менсьым ныв-зонмӧс нуӧдісны пленӧ.
Сӧмын гӧгӧрво ассьыд мыжтӧ, мый тэ Господьлы, аслад Енлы, паныд кыпӧдчин, котралін мукӧд енъяс дінӧ быд пашкыр пу улӧ, но Менсьым тэ эн кывзысь, – висьталӧ Господь».
Манассей кисьтіс мыжтӧм йӧзлысь вирсӧ сы мында, мый Ерусалим тырис вирӧн. Та вӧсна Господь эз прӧстит сійӧс.
Коді пыртас менӧ изкарӧ, коді вайӧдас менӧ Эдом муӧдз?
Господьӧй, ми тӧдам ассьыным лёк уджъяснымӧс, асланым батьяслысь лёк вӧчӧмъяссӧ, ми мыж вӧчим Тэныд паныд.
Ме шуи: «Енмӧй, меным сэтшӧм яндзим, весиг пола лэптыны синмӧс Тэлань, ӧд лёк вӧчӧмным содӧма-быдмӧма юрысь вылӧджык на, ыджыд мыжным кыптӧма енэжӧдзыс.
Господьӧй, миян Енмӧй, Аслад вына кинад Тэ петкӧдін Ассьыд войтыртӧ Египетысь. Тэ шедӧдін Аслыд нималӧм, и ӧніӧдз Тэ нималан, но ми мыж вӧчим да олім лёкнога.
Но Менам кывъясӧй инісны. Сійӧ, мый йылысь Ме ӧлӧдӧмӧн висьтавлі Меным кесъялысь пророкъяс пыр, суис батьяснытӧ. Сэки найӧ бергӧдчывлісны мыжсьыныс шуалӧмӧн: ”Господь Саваоф кыдзи шуис, сідзи и вӧчис. Сійӧ вӧчис миянкӧд асланым бӧрйӧм туйным да лёк вӧчӧмным серти”».