6 Ті уна кӧдзанныд, но этша вунданныд, ті сёянныд, но онӧ пӧтӧй, ті юанныд, но горшныд оз веськав, ті пасьтасянныд, но онӧ шоналӧй, ті мырсянныд-уджаланныд, но зепныд век куш.
– Ті виччысянныд уна, а чукӧртанныд этша. Мый ваянныд гортаныд – сійӧс Ме шердъя. Мыйла тадзи артмӧ? – висьталӧ Господь Саваоф. – Сы вӧсна, мый Менсьым крамӧс пазӧдӧма, а ті асланыд керкаяс вӧсна тӧждысянныд.
Найӧ пондасны сёйны, но оз пӧтны, пондасны кырсавны, но оз кутны рӧдмыны, ӧд найӧ эновтісны Господьӧс.
Ті вӧлі мунанныд нянь йӧртӧдӧ, медым босьтны сэтысь кызь куд мында шобді, а сэні сӧмын дас куд мында. Ті вӧлі мунанныд виноград пычкан гу дорӧ, медым гумовтны сэтысь ветымын литра вина, а сэні сӧмын кызь литра.
Найӧ кӧдзӧны тӧвныр, вундӧны бушков. Няньыс налӧн оз шептась, пызьыс налӧн оз ло. А шептасяс кӧ, няньсӧ мукӧдъяс сёясны.
– Ті кӧ онӧ кутӧй кывзысьны Менсьым, онӧ кӧ кутӧй сьӧлӧмсяньныд пыдди пуктыны Менӧ, – висьталӧ Господь Саваоф, – Ме ыста тіян вылӧ ёрӧм, бурсиӧм пыдди ёра тіянӧс. Но Ме тіянӧс ёри нин, ӧд ті онӧ сьӧлӧмсяньныд пыдди пуктӧй Менӧ.
Дас виноград йӧр сетас сӧмын ӧти бӧчка вина, мешӧк тыр кӧдзӧм кӧйдыс сетас сӧмын куд тыр нянь.
Сыӧдз эз вермыны мынтысьны уджалысьлы, нинӧмӧн вӧлі вердны ыж-мӧскӧс. Ме кыпӧді йӧзӧс ӧта-мӧдныслы паныд, дзескӧдӧм вӧсна найӧ полісны петны ывлаӧ.
Тайӧ ёрӧмсӧ мӧдӧді Ме, – висьталӧ Господь Саваоф. – Ёрӧмыс пырас гусясьысьлӧн керкаӧ да сы ордӧ, коді пӧръясьӧмӧн кӧсйысьӧ Менам нимӧн. Ёрӧмыс овмӧдчас сылӧн керкаӧ, ставнас пазӧдас сійӧс, весиг пусӧ и изсӧ жуглас.
Но сійӧ кадсяньыс, кор ми дугдім тшынӧдчыны енэжвывса ӧксы-аньлы да вайны сылы вина вись, миян нинӧм абу, ми кулам шыпуртысь да тшыглунысь».
Зэрыс абу дыр кад чӧж нин, муыс косьмӧма, потласьӧма. Му вӧдитысьяс шӧйӧвошӧмаӧсь, вевттьӧмаӧсь юрнысӧ.
Аслас керкаӧ чукӧртӧм озырлуныс бырас-вошас, Енлӧн скӧралан лунӧ ставыс кылалас ва вывті моз.
Озырлун дырйиыс сылы дзескыд лоӧ, дзескӧдӧмаяс кинысӧ лэптасны сы вылӧ.
Ань вочавидзис: «Тэнад ловъя Господь Ен водзын шуа: некутшӧм пӧжас менам абу, сӧмын дозмукын ки тыр пызь да дозйын этшаник вый. Ӧні чукӧртышта пес, сэсся муна да пӧжала няньтор аслым да пилы. Няньторсӧ сёйыштам, дай кулам».
Давидлӧн ӧксыалан кадӧ куим во чӧж вӧлі тшыгъялӧм. Давид сэки шыасис Господь дінӧ. Господь шуис: «Тайӧ лои Саул да сылӧн рӧдвуж понда. Найӧ мыжаӧсь Гаваонын олысьяслысь вирсӧ кисьтӧмысь, ӧд найӧс Саул виис».
Ме мырддя тіянлысь няньнытӧ. Ӧти пач дорын дас ань кутасны пӧжасьны, няньсӧ веситӧмӧн кутасны юклыны. Ті кутанныд сёйны, но онӧ пӧтӧй.
Весьшӧрӧ вынтӧ пуктанныд, ӧд муныд оз сет быдтассӧ, пуясныд оз сетны тіянлы вотӧссӧ.
Ӧтияс шуалісны: «Ми уна челядяӧсь. Миянлы колӧ шедӧдны нянь кынӧмпӧт вылӧ, мед ловйӧн кольны».
Менам войтырӧй кӧдзис шобді, а вундіс йӧн. Найӧ ёна мырсисны, но ставыс весьшӧрӧ. Мед тіянлы яндзим лоӧ нянь чукӧртіганыд, ӧд Господьлӧн яр скӧрлуныс вӧсна суис тіянӧс тайӧ.
Господь Саваоф тадзи висьталӧ: – Видзӧдлӧй, кыдзи ті оланныд!
Та вӧсна енэжыс оз сет тіянлы зэрсӧ, муыс оз сет быдтассӧ.
Сотысь тӧвруӧн, висьӧмӧн да шерӧн Ме бырӧдлі тіян видз-му вылысь няньнытӧ да став быдтаснытӧ, но ті энӧ бергӧдчӧй Ме дінӧ, – висьталӧ Господь.
Ёрӧма тэнсьыд нянь йӧртӧдтӧ да нянь шомӧстӧ.
Лышкыда сетысьлы содӧ, топыд морт ӧтарӧ гӧльмӧ.