Цар же продовжував ще посилати — третього начальника над півсотнею і його п’ятдесятьох воїнів. А третій п’ятидесятник прийшов до нього, упав на свої коліна перед Іллею, благав його і звернувся до нього, і сказав: Чоловіче Божий, нехай моя душа і душа цих твоїх п’ятдесятьох рабів буде цінною у твоїх очах.
і наші царі, наші володарі, наші священики і наші батьки не виконали Твого закону і не прислухалися до Твоїх заповідей і Твоїх свідчень, якими Ти їм засвідчив.
Господи, чи Твої очі — не на вірність? Ти їх карав, а вони не відчували болю! Ти їх знищував, а вони і тоді не забажали прийняти напоумлення! Вони зробили свої обличчя твердішими за камінь і не виявили бажання повернутися.