Римлян 8:20 - Свята Біблія: Сучасною мовою

^20-21 Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі.

Переклад Р. Турконяка

²⁰ Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією,

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

²⁰ Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

Переклад. Ю. Попченка.

²⁰ Бо творіння підкорилося марноті не добровільно, а з волі Того, Хто підкорив його, в надії,

Новий Переклад Українською

²⁰ Бо творіння було піддане розчаруванню не за власним вибором, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,

Римлян 8:20 Iomraidhean Croise

Буття 5:29

І назвали його Ноєм. І мовив тоді Ламех: «Ми тяжко трудимося на землі, що її Бог прокляв. Нехай цей син принесе нам спочинок».

Буття 6:13

І мовив Бог Ноєві: «Я вирішив покласти край усьому живому за те, що люди залили землю насильством. Я знищу землю.

Псалми 39:5

„Скажи, о Господи, що станеться невдовзі? І скільки днів відпущено прожить? Дозволь узнати, як довго мені жити!

Екклезiяст 1:2

«Все марне! — Каже Когелет. — Усе безглузде.

Єремії 12:11

Вони її на пустку обернули, вона безлюдна та спустошена. Її спустошено, тому що жодної людини не залишилося подбати за нею.

Єремії 12:4

Як довго ще землі тужити, як довго сохнути траві на полі? За лиходійства тих, хто населяє їх, і звірі, і птахи пощезли. Бо люди ці кажуть: «Єремія не зможе побачити, що нас чекає в наших днях прийдешніх, бо недовгі будуть дні його».

Осії 4:3

Ось тому весь край стогне, а люди стають немічними. Дикі звіри, птахи небесні й, навіть риби морські зникають.

Йоіла 1:18

А як реве худоба! Довкола никають стада, бо їм немає пасовиська, овець отари й ті вмирають.

Римлян 8:22

Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами.

Римлян 8:24

Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить?