Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Плач Єремії 2:10 - Свята Біблія: Сучасною мовою

10 Старійшини дочки Сіону сидять, мовчать й ридають на землі. Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття. Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

10 Посідали на землю і замовкли старці дочки Сіону, посипали порох на свою голову, підперезалися мішковиною, звели в землю старших над дівчатами в Єрусалимі.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

10 Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

10 Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили 'д землї голови дївчата Ерусалимські.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

10 Мовчки сидять на землі люди похилого віку Сіонської дочки. Посипавши порохом свої голови, вони одягнулись у веретища. А єрусалимські дівчата, схиливши низько свої голови, дивляться додолу.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Плач Єремії 2:10
26 Iomraidhean Croise  

Тамар посипала голову попелом, розідрала довгу туніку, охопила голову руками й, голосячи від горя, пішла геть.


На вулицях усі в жалобному вбранні, на зібраннях у місті, на дахах ридання чути, і їхні очі витікли сльозами.


Замість парфумів розіллється сморід, а замість чудового паска затягнеться мотузка, замість майстерно укладеного волосся з’явиться лисина, а замість тонких шат — жалобне вбрання. І справді, замість краси — печать ганьби.


Голосіння й печаль буде чути при міській брамі Сіону, і Єрусалим буде схожим на жінку, що сидить на землі, прибита горем, бо в неї забрали все.


Тоді син Гилкії, Еліаким, який управляв палацом, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа, розірвали свій одяг на знак скорботи, пішли до Езекії й передали йому все, що говорив воєначальник.


О, діво вавилонська, опустись, сядь в порох земний. Сиди вже не на троні, а на землі, дочко халдейська. Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.


Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму, халдейська дочко». Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.


Чого ми сидимо тут? Збираймося й ходімо у фортеці! Якщо Господь прирік нас на загибель, то хай нас смерть настигне у фортецях. Бо ми грішили перед Богом, тож Він примусив випити отруйної води.


Єрусалиме, яке ж самітне місто ти, хоча було колись могутнє, велелюдне! Воно тепер, немов вдова. Княгинею була, поміж людей пишалась, а тепер працювати мусить, як рабиня та!


О суму сповнені шляхи Сіона! Прочан не буде на її святах, зітхають проповідники її, порожні її брами, сумні її дівчата, гірко їй самій.


Нехай на самоті сидить спокійно, адже Господь наклав ярмо на нього.


Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого, Він більше не звертає на них уваги. Всевишній священиків не поважає, старійшин не шанує.


Хто вишукано харчувався, той тепер під тином. Той, хто вбирався в одяг багатий, нині в обносках, знайдених на смітнику.


Князів підвішено за руки, ніхто старійшин наших не шанує.


Старі при брамі більше не сидять, а молодь більше музики не грає.


І заголосять гірко над тобою, і в розпачі закричать, посиплять голови порохом і качатимуться в попелі.


Поголять вони голови свої через тебе і вберуться у волосяницю. Й плакатимуть над тобою у смутку й гіркій жалобі, неначе над мертвою людиною”.


Вони одягнуть вереття й огорнуться жахом. Обличчя їхнє вкриє сором і голови їхні будуть поголені в ознаку туги.


Голоси, мов наречена, вбрана у вереття, над своїм померлим нареченим.


Тож мудрий і мовчатиме у час такий, бо час — лихий.


Понепритомніють дівчата гарні того дня, і хлопці молоді від спраги знепритомніють також.


Пісні в храмі обернуться на похоронні голосіння того дня». Так говорить Господь Бог: «Тіл мертвих багато буде. Мовчки люди будуть виносити мертвих, та скидати їх до купи».


Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл.


І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.


Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували: «Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan