Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Плач Єремії 1:20 - Свята Біблія: Сучасною мовою

20 О зглянься, Господи, бо я в журбі, у мене все всередині палає. У мене серце обірвалося, бо була я непокірна. На вулицях повбивано дітей, а вдома — смерть сама.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

20 Поглянь, Господи, бо я пригнічена! Моє лоно стривожилося, обернулося в мені серце моє, бо я зовсім збунтувалася. Ззовні бездітним зробив мене меч, — так, як у домі смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

20 Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

20 Зглянься, Господи, бо я в тїснечі; внутро моє неспокійне, серце, неначе перевернулось у менї; я бо упрямо противився тобі; в полі забрав меч дїти мої, а дома - (голодова) смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

20 Подивися ж, Господи, як я страждаю! У мене всередині все горить, і моє серце немовби перевертається від того, що я так довго чинила опір… Ззовні меч забирає моїх дітей, а вдома – смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Плач Єремії 1:20
32 Iomraidhean Croise  

Кипить у мене все всередині невпинно, настали дні страждань.


І той зізнається перед людьми: „Грішив я, зраджував я правду, та зиску жодного від того не зазнав”.


Змикають вже щелепи, вони, неначе леви розривають свою здобич.


Палають в лихоманці мої стегна, живого місця я на тілі не знаходжу.


Хто приховує свої гріхи, успіху не матиме, а хто визнає й спокутує їх, той має прощення.


Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа, за Кір-Харесетом сумую я.


Як ластівка, як журавель, тужив я, я туркотів, мов голуб. Я очі видививсь, вдивляючись у небо. Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”


Я вийду в поле, а там мечем побиті, ввійду у місто, а там голодна смерть; пророки і священики угнані в полон до незнайомої землі.


Тобі відомі, Господи, гріхи всі наші, і беззаконня наших праотців, ми справді проти Тебе грішні.


„Немає на мені вини. І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”. Та Я судитиму тебе, бо ти брехала: „Я не грішила”.


Тільки визнай провину свою, визнай, що грішила проти Господа Бога твого. І що поклонялася багатьом богам чужим під південним деревом розкішним, і не слухалася ти Мене». Так каже Господь.


Всевишній каже: «Хіба ж бо Ефраїм не дорогий Мій син? Хіба ж не люба він Моя дитина? Хоч часто Я про нього говорив, а все ж його Я пам’ятаю. Тому ж Я щиро його люблю і справді йому дуже співчуваю.


О мій живіт, о корчусь я від болю, шалено б’ється моє серце, і ніяк не можу заспокоїть я його. Бо звук сурми душа моя почула, звук сурми бойової й битви грім.


Тож Моє серце тужить над Моавом, мов сопілка, і серце, мов сопілка, плаче за людьми Кир-Гаресета. Багатство, що вони надбали, пішли у небуття.


Народ її стогне у пошуках хліба. Вони свої скарби віддали за харчі, щоби лишитися живими. Говорить Єрусалим: «Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».


Зараз Єрусалим говорить: «Я не послухалась Його, тож Він поводиться зі мною справедливо. Почуйте всі народи, побачте біль мій, бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.


Єрусалим великий гріх вчинила, тож і нечистою зробилася вона. Хто вихваляв її колись, тепер принижує, бо бачить голизну її. Вона ж лиш стогне і ховає очі.


Нечистота на пелені у неї. Не думала, що з нею станеться таке. Всі вражені її падінням, і нікому утішити її. Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки, бо ворог переміг мене».


Немає більше сліз в очах моїх, у мене все всередині кипить. До самих печінок знедужаю від гибелі дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють від голоду на вулицях міських.


Корона наша впала, горе нам, бо грішні ми.


Меч вирує зовні міста, всередині панують чума та голодомор. Ті люди, що вийдуть за місто, впадуть від меча, а тих, що в місті залишуться, пожеруть голодомор і чума.


Ми згрішили і вчинили неправедне. Ми були розбещені й непокірні: ми відступили від Твоїх велінь і законів.


Як, Ефраїме, можу Я тебе лишити? Ізраїлю, як можу Я тебе віддати? Чи можу Я віддати тебе, немов ту Адму? Чи можу обійтися, як із Цевоїмом? Я передумав, жаль відчув, бо Моя любов до тебе занадто сильна.


Почув я це, і затрусилося усе в мені, та голосно присвиснув я. Гниття в мої кістки ввійшло, і ноги затрусились піді мною. Терпляче я чекатиму на день нещастя, що прийде на народ, який-но нападе на нас.


По вулицях на них чигає меч разючий, а по оселях — жах. Ворог вб’є і хлопців і дівчат, і немовлят разом з дідами сивими».


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan