Книга Естер 4:1 - Свята Біблія: Сучасною мовою

¹ Як почув Мордекай, що сталося, то розідрав одяг свій на шматки, вбрався у волосяницю й посипав голову попелом. Потім вийшов він у центр міста й плакав і побивався голосно та гірко.

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

¹ А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

¹ Коли Мардохей довідався про все, що скоїлось, роспанахав на собі одежу й накинув на себе веретище, посипав голову попелом і вийшов на серед міста, й взивав голосним та жалібним кликом:

БІБЛІЯ Сучасний переклад

¹ Дізнавшись про все, що сталось, Мордехай роздер на собі одяг і, вдягнувшись у веретище та посипавши голову попелом, він йшов вулицями міста і голосно, та гірко ридав.

Книга Естер 4:1 Iomraidhean Croise

Буття 27:34

Почувши батькові слова, Ісав скрикнув гірко й розлючено і мовив: «Тоді й мене також благослови, батьку».

Буття 37:34

І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю на стегна, багато днів горював за своїм сином.

2 Самуїла 1:11

Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі.

2 Самуїла 13:19

Тамар посипала голову попелом, розідрала довгу туніку, охопила голову руками й, голосячи від горя, пішла геть.

Книга Естер 4:2

Тоді підійшов він і став біля царської брами, бо ніхто у волосяниці не міг пройти крізь царську браму.

Книга Естер 4:3

А по всіх провінціях, куди дійшов царський наказ, стояв великий смуток, піст, плач і голосіння євреїв.

Йова 1:20

І скочив Йов на ноги, розірвавши на собі одяг. Потім поголив голову в ознак туги, припав до землі й почав вклонятися.

Йова 2:8

Узяв Йов черепок від розбитого горщика, щоб пошкребтись, коли сидів на попелищі.

Йова 42:6

Тому я відкидаю все, що говорив, прошу пробачення у поросі й пилюці».

Ісаї 15:4

Плачуть у Хешбоні й Елеалі, долітають голосіння до Ягаза. Тож воїни Моава закричали, і душі їхні затремтіли.

Ісаї 22:4

Тому я й кажу: «На мене не дивіться, наплакатися дайте вволю гірко. Загинув мій народ, тож утішать мене не поспішайте».

Ісаї 37:1

Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму.

Ісаї 37:2

Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса.

Ісаї 58:5

Хіба це той піст, який Я вибрав, той день, коли треба усмирити себе, коли треба схиляти голову, як очерет, підстилати під себе верету, лягати на розсипаний попіл? Хіба це можна назвати постом, днем догоджання Господу?

Єзекіїла 21:11

Меч Мій нагострено, щоб використати його негайно; його нагострено й відполіровано, приготовлено для руки вбивці.

Єзекіїла 21:6

Тож стогни, сину чоловічий! Стогни перед ним із розбитим серцем і з гірким сумом”».

Даниїл 9:3

Тож я звернувся до мого Господа Бога і просив Його з молитвою і благанням, з постом, волосяницею і попелом.

Михея 1:8

То ж через все, що трапиться, я буду у жалобі й ходитиму голий-босий. Я голоситиму, немов шакал, і наче страус, буду я кричати.

Софонії 1:14

«Великий день Господа вже близько, він наближається швидко. Гіркий голос у дня Господнього — то воїнів крики.

Матвія 11:21

Ісус сказав: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом.

Дії Апостолів 14:14

Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг. Вони кинулися у натовп, вигукуючи:

І.Навина 7:6

І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.

Одкриттє 11:3

Я дам право двом своїм свідкам, і будуть вони пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, і вбрані вони будуть в волосяниці».