Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 6:26 - Свята Біблія: Сучасною мовою

26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я, і попелом себе посип в знак суму. Тужи, мов твій єдиний син помер, і гірко голоси, бо руйнівник прийде.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

26 Дочко мого народу, підв’яжися мішковиною, потруси на себе попелом, учини собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо раптово на нас найде страждання!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

26 Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

26 Дочко мого народу, огорни себе веретищем і валяйся у попелі. Учини жалобу й плач, як за єдиною дитиною, – гірко ридай, адже впаде на нас нещастя зненацька!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 6:26
42 Iomraidhean Croise  

Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».


Знайде його нещастя в час, коли все ніби ладиться у нього.


Узяв Йов черепок від розбитого горщика, щоб пошкребтись, коли сидів на попелищі.


Того дня Господь Всемогутній закликав оплакувати й тужити, голити голови в жалобі й носити волосяниці.


Тому я й кажу: «На мене не дивіться, наплакатися дайте вволю гірко. Загинув мій народ, тож утішать мене не поспішайте».


Замість парфумів розіллється сморід, а замість чудового паска затягнеться мотузка, замість майстерно укладеного волосся з’явиться лисина, а замість тонких шат — жалобне вбрання. І справді, замість краси — печать ганьби.


цей гріх ляже на вас. Це як тріщина у високій стелі, яка розширяється і раптом розламує стелю.


Жахайтеся, безтурботні жінки! Жахайтеся, легковажні! Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.


І через те прийшли руйнівники із голих місць пустелі, бо меч Господній карає всіх з кінця в кінець землі, живій істоті жодній не спастися.


Як не послухаєтесь ви Мене, Я буду потай плакати через зухвалість вашу. Гіркі сльози буду лить, вони з очей моїх тектимуть, адже Господнє стадо буде захоплено в полон.


Ось чому Єремія каже народу Юдеї: «Хай мої очі ллють сльози щодня і щоночі невпинно. Я плачу, бо тяжке нещастя спіткало невинну дочку Мого народу, бо так болить йому та невигойна рана.


В народі цьому буде більше удовиць, аніж піску на березі морському. Опівдні наведу на них руйнівника, на матір кожну і на юнаків добірних. Зненацька переляк і розпач напущу на них.


Хай із домівок їхніх лине лемент, коли зненацька на них військо наведеш. Адже вони вирили для мене яму, наставили пастки для ніг моїх.


Ось що Всевишній каже: «Ми чуєм голос тих, хто голосить від жаху, народ наляканий, немає миру на землі.


Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть: «Пекучий вітер з кам’яних пустель повіяв на Мій народ. Та це не добрий вітер, мета його — не розвіяти і не очистити.


Одне нещастя вслід іде за іншим, авжеж, спустошена моя земля. Зненацька пошматовано мої намети, роздерті покривала мої вмить.


Тож одягни волосяницю і лементуй, голоси від туги, адже Господній гнів на нас іще живий.


Вони лікують хворий дух Мого народу, як легковажно кажуть: „Все гаразд!” Коли насправді, геть, нема гаразду.


Я чую, як Мій обраний народ ридає за тих, хто у далекому краю: «Хіба Господь не з ними? Хіба цар Сіону не там? Нащо ж вони підбурюють Мене бовванами й марнотами чужими».


Якщо народу боляче — то боляче й мені. Я в розпачі, від відчаю не можу говорить.


Чом в голові моїй води не повно? Чом око моє не джерело сліз? Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати за тими із моїх людей, кого понищено було.


Здійму я плач і голосіння по горах й жалобу по пустельних пасовиськах, бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить, й туди не долітає рев худоби. Птахи небесні й звірі повтікали.


Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть. Далеко ж бо від мене мій розрадник, що буде здатний відновити мої сили. Сини мої розорені, здолав їх ворог.


Єрусалим тепер вночі ридає гірко, пекучі сльози на її щоках. Ніхто з коханців не прийде втішити, бо зрадили і стали ворогами їй.


Немає більше сліз в очах моїх, у мене все всередині кипить. До самих печінок знедужаю від гибелі дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють від голоду на вулицях міських.


Він розкришив на гальку мої зуби, у порох Він мене втоптав.


Річками сльози ллються із моїх очей, адже зруйновано дочку мого народу.


Матері милосердні власноручно варили дітей своїх. То їм пожива була, коли зруйнували дочку народу Мого.


Навіть шакалиці годують молоком щенят, навіть вони щенятам дають себе ссати. Дочка ж народу Мого жорстокою стала, наче той страус пустельний, який забуває кладку в пісках.


Провина ж бо дочки Мого народу вагоміша, аніж гріхи Содому. Його було зруйновано умить, хоча ніхто не нападав на нього.


Перетворю Я ваші свята на жалобу, пісні перетворю на голосіння. Я кожного вдягну в вереття і облисіє кожна голова. Зроблю Я так, що ви тужитемете, наче за єдиним сином, і вечір того дня буде повен гіркоти».


Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл.


Я виллю на дім Давида й мешканців Єрусалима дух ласки й молитви, і вони дивитимуться на Мене як на Того, Кого вони простромили, і тужитимуть за Ним як за єдиним сином, гірко побиватимуться, як за первістком.


Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й вдови. Чимало мешканців міста йшло за нею.


Сумуйте, страждайте і плачте! Нехай сміх ваш обернеться в сльози, а радість — в смуток.


Слухайте ви, багачі! Плачте й ридайте, бо велике лихо наближається до вас.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan