А після того. Я віддам Седекію, царя Юдеї, і слуг його, й народ, і тих, що лишаться в місті тому після чуми, війни й голодомору, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, та в руки їхніх ворогів, у руки тих, які полюють на їхні життя. Поб’є їх Навуходоносор вістрям меча, не викаже ні милосердя, ні пощади, ані жалю”». Так каже Господь.
Та Седекія, цар Юдеї, не уникне рук вавилонських, бо його напевно віддадуть у руки царя Вавилона, й розмовлятиме з ним віч-на-віч і побачить його на власні очі.
Я віддам Седекію, царя Юдеї, й вельмож його в руки ворогів їхніх й у руки тих, хто прагне вбити їх, в руки війська царя Вавилону, не зважаючи навіть не те, що вони вже залишили Єрусалим».
Тоді цар Седекія послав по нього, і наодинці розпитував його у царському палаці. Він сказав: «Чи є якесь слово від Господа?» Єремія відповів: «Є», — а потім додав: «Віддадуть тебе в руки царя вавилонського».
Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських. Його схопили й привели до Навуходоносора, царя Вавилону, у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок.