Єремії 49:23 - Свята Біблія: Сучасною мовою

²³ Щодо Дамаска: «Налякані Гамат і Арпад, бо вони почули лиху звістку. Вони хвилюються, як неспокійне море, яке не можна вгамувати.

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

²³ На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись.

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

²³ Про Дамаск: Осоромлені Емат і Арпад: почувши сумну вість, вони впали духом; трівога обгорнула їх, неначе на морі, не можуть успокоїтись.

БІБЛІЯ Сучасний переклад

²³ Далі – про Дамаск. Збентежились Хамат і Арпад, позаяк почули погану новину. Вони розхвилювались, наче море перед бурею, яке не може заспокоїтись.

Єремії 49:23 Iomraidhean Croise

Буття 14:15

Вночі, розділившись, Аврам і раби його напали на ворогів, розбили їх і гнали аж до Хови, що на північ від Дамаска.

Буття 15:2

Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска».

2 Самуїла 17:10

Тоді навіть найхоробріший воїн із серцем безстрашним, як у лева, ослабне від страху. Адже весь Ізраїль знає, що твій батько — хоробрий, і всі його воїни теж сміливі.

2 Самуїла 8:9

Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера,

1 Царів 11:24

Він зібрав людей навколо себе й став ватажком загону повстанців, коли Давид знищив сили Зови. Повстанці пішли до Дамаска, де поселилися й захопили владу.

2 Царів 17:24

Ассирійський цар привів людей з Вавилона, Кути, Авви, Гамата й Сефарваїма. Він розселив їх по містах Самарії замість ізраїльтян. Вони розійшлися по Самарії, осіли по містах.

2 Царів 18:34

Де боги Гамата й Арпада? Де боги Сефарваїма, Гени й Івви? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки?

2 Царів 19:13

А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»

2 Царів 5:12

Хіба ж Авана й Арпар, річки Дамаска, не кращі за будь-які води Ізраїлю? Хіба я не міг помитися в них і очиститись?» Тож він повернувся й, розлючений, подався геть.

2 Хронік 16:2

Тоді Аса взяв зі скарбниць храму Господнього та свого палацу срібло й золото і послав їх арамійському царю Бен-Гададу, який у цей час правив у Дамаску.

Вихід 15:15

Злякалися старійшини едомські, тремтять Вожді моавські. І ханаанці попливли зі страху.

Ісаї 10:9

Місто Хално таке ж, як і Карчемиш. Гамат, мов той Арпад. І Самарія така ж, як Дамаск.

Ісаї 11:11

Тоді мій Володар знову підведе руку, щоб повернути Свій народ, який уцілів в Ассирії, Нижньому Єгипті, Патросі, Ефіопії, Еламі, Шинарі, Гаматі та островах на морі.

Ісаї 13:7

Ось чому люди від страху зомліють і втратять хоробрість.

Ісаї 36:19

Де боги Гамата й Арпада? Де боги Сефарваїма? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки?

Ісаї 37:13

А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»

Ісаї 57:20

Та лихі люди, мов те бурхливе море, що не перестає кипіти ні на мить і хвилями жбурляє мул та піну.

Ісаї 7:8

Тому що тільки Дамаск є головою Арама, а головою Дамаска є тільки Рецин. Через шістдесят п’ять років Ефраїм і його народ не існуватимуть.

Єремії 39:5

Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських. Його схопили й привели до Навуходоносора, царя Вавилону, у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок.

Єзекіїла 27:18

Дамаск, завдяки багатству твоєму та силі силенній виробів твоїх, вони торгували із тобою вином із Хелбона й білою вовною.

Амоса 6:2

Підіть до Халне подивіться, йдіть звідти до великого Гамата. Спустіться в филистимський Ґат. Хіба ви кращі за ті царства? Ні! Їхні землі просторіші за вашу.

Наума 2:10

Спустошення, руїна, порожнеча! Серця у п’ятках, коліна тремтять, люди недужі, обличчя сполотніли.

Числа 13:21

Тож пішли вони й розвідали землю від пустелі Сін аж до Регову, до Лебо-Гамату.

Дії Апостолів 27:20

Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.

2 Коринтян 11:32

Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети стеріг місто, щоб схопити мене.

Повторення 20:8

Тоді командири нехай скажуть війську: «Чи є тут хтось, хто мліє серцем, хто мужність втрачає? Нехай він повертається до дому свого, щоб через нього серце братів його також не зомліло».

І.Навина 14:8

Але інші, хто ходив зі мною, залякували народ своїми розповідями. Я ж цілком вірив Господу, Богу своєму.

І.Навина 2:11

Коли ми почули це, то жах охопив нас, і дух мужності покинув нас зі страху перед вами, бо Господь ваш Бог є істинний Бог, як на небі, так і на землі.