Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 4:31 - Свята Біблія: Сучасною мовою

31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах, що корчиться від болю, звук страждань, немов народжує дитину свою першу. Я чую крик дочки Сіону, вона істошно молиться, руки простягла. І каже: «Горе мені! Я мужність перед вбивцями втрачаю».

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

31 Адже Я почув голос, наче тої, яка народжує, твій стогін, наче тої, хто вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене залишає моя душа задля вбитих.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

31 Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, - крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: "Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!"

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

31 Адже Я вже чую крик, наче породіллі, – зойк, наче жінки, котра народжує вперше, – лемент дочки Сіону. Вона волає, протягуючи свої руки: Горе мені, бо я вмираю на очах моїх убивць!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 4:31
35 Iomraidhean Croise  

Потім Ревекка сказала Ісаакові: «Я дуже розчарована життям своїм через отих дочок (невісток) хиттитових. Як ще й Яків візьме собі хиттитку, то нащо мені жити?»


«Як я ненавиджу своє життя! Тож розповім про всі свої страждання, відкрию болі та образи всі.


Ви брехуни, і жити з вами, як в Мешеху жити, як жити у наметах Кедара!


Коли ви здіймаєте в молитві руки, Я відвертаю лице від вас. Навіть якщо ви примножите свої молитви, Я не прислухаюсь до вас, тому що руки ваші заплямовані кров’ю.


Вони будуть нажахані і, мов породілля, зігнуться, оперезані болем. Остовпіють одне перед одним, їхні обличчя паленітимуть, мов вогонь, від сорому.


Тому і обважніло тіло моє болем. Мов породіллю корчить мене біль. Ятрить мене усе, що я почув, жахає все, що я побачив.


Мов та вагітна жінка, що народжувати має, звивається і криком сходить в муках. Так, Господи, і ми перед Тобою стали.


Бог каже: «Я довгий час мовчав, не промовляв ні слова, стримувався довго. Тепер, як породілля, закричу, не стримаю дихання, ані крику.


Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий, щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».


Горе мені (Єремії), я поранений тяжко. Та я сказав: «Однак це мій біль, я мушу витерпіть його».


Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе за кожну вівцю із отари Його? Чи не повинен був ти навчати людей істини Господа живого? О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були вести Твоїх людей шляхом істини? Тож знай, що скрутить тебе біль, як жінку, що народжує дитину.


Я вийду в поле, а там мечем побиті, ввійду у місто, а там голодна смерть; пророки і священики угнані в полон до незнайомої землі.


Чому мій біль без краю? Чому тяжка і незцілима моя рана? Чи будеш Ти оманою для мене, немов пересихаюче джерело?


Тож віддай синів їхніх на голодування, віддай їх мечу. Бездітними й удовами хай стануть жінки їхні. Хай мужів убито буде, хай їхні юнаки поляжуть у бою.


О царю Єгоякиме, ти мешкаєш в палаці з кедра дебелого, немов в землі Ливанській. Гадаєш марно, що в небезпеці життя твоє, але стогнатимеш ти, коли настане біль, немов той біль, що в жінки при пологах».


Спитайте, будь ласка, й подумайте: Чи може чоловік дитину народити? Звичайно ні! Чому ж усі чоловіки могутні схопилися за животи, неначе жінка при пологах? Чому обличчя їхні бліді ніж полотно? Тому що всі налякані вони.


«Ось що Господь Бог Ізраїлю каже про тебе, Варуху.


Міста країни цієї будуть здобуті, а твердині зруйновані. І того дня у воїнів Моаву серце перелякане буде, немов у жінки при пологах.


Поглянь, орел злітає високо і падає донизу, полюючи на здобич. Тож і Господь, як той орел, крила розкриває понад Боцрою, тож воїни Едома того дня від жаху ридати будуть, мов жінка та, що при пологах.


Дамаск заслаб і повернувся, щоб тікати, жах охопив його. Схопили його біль і муки, мов жінку, що народжує дитя.


Цар Вавилона довідався про них, і руки в нього від жаху заніміли. Смуток охопив його, біль, мов при пологах».


Я винищу дочку Сіону, вродливу й витончену.


Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її. Господь звелів ворогам Якова оточити її. І став Єрусалим огидним серед них.


О зглянься, Господи, бо я в журбі, у мене все всередині палає. У мене серце обірвалося, бо була я непокірна. На вулицях повбивано дітей, а вдома — смерть сама.


Малі й старі на вулицях лежать. Мої дівчата й хлопці полягли від меча. Ти вбив їх у день гніву Свого, Ти їх забив немилосердно.


Настали перейми, народження вказують час. Але дитя ще нерозумне: як час прийшов, воно не вийшло з лона.


Звивайся з болю і кричи, дочко Сіону, наче при пологах, бо мусиш ти тепер із міста вийти й жити в чистім полі. До Вавилона мусиш йти, і там тебе врятують. Там викупить тебе Господь із вражих рук.


Чому так плачеш ти? Хіба нема царя у тебе? Хіба загинув той порадник твій, бо тяжкі твої муки, наче у жінки при пологах.


О горе мені, я мов сад після збору плодів, немов виноградник, як зірвано грона з лози. Немає кетяга, аби покуштувати, ані добірних смокв, яких душа так прагне.


«Перекажіть дочці Сіона: „Поглянь! Твій Цар іде до тебе! Він покірливий їде верхи на ослиці, так, на віслючку, народженому від в’ючної тварини”».


Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати.


Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan