Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 4:19 - Свята Біблія: Сучасною мовою

19 О мій живіт, о корчусь я від болю, шалено б’ється моє серце, і ніяк не можу заспокоїть я його. Бо звук сурми душа моя почула, звук сурми бойової й битви грім.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

19 Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

19 Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

19 Тяжко мені! Невимовний біль у моїх нутрощах, страждає і, здається, розривається моє серце! Я не можу мовчати, бо чую голос труби, бойові крики.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 4:19
48 Iomraidhean Croise  

Нехай душа моя не входить до їхньої змови, а слава моя не пристає до їхнього гурту. Бо в гніві своєму вони вбивали людей і калічили волів заради втіхи своєї.


«Моя голова! Моя голова!» — поскаржився хлопчик батькові. Батько звелів слузі: «Віднеси його до матері».


Він пильно почав вдивлятися в очі Газаела, аж доки тому не стало соромно. А тоді Божий чоловік розплакався.


Псалом Давида. Душе моя, благословення Господу пошли! Єство моє, благослови Його святе ім’я!


Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.


Моє лице рясними сльозами вмите від того, що не коряться Твоїм наказам люди.


Мене лякають ті безбожники, що відштовхнули Твій Закон.


Славімо Господа! Вславляй-но Господа, душе моя!


Кажу я Господу: «Ти — мій Володар. Благословення все моє — від Тебе!»


Ридає моє серце за Моавом, за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії. Гірські стежки наповнені плачем людей, що йдуть угору до Лугіта. І по дорозі на Хоронаїм ридають люди, бо навколо все — руїна.


Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа, за Кір-Харесетом сумую я.


Тому і обважніло тіло моє болем. Мов породіллю корчить мене біль. Ятрить мене усе, що я почув, жахає все, що я побачив.


Гучно б’ється серце, і жах мене проймає, приємний вечір переріс у страхітливу ніч.


Тому я й кажу: «На мене не дивіться, наплакатися дайте вволю гірко. Загинув мій народ, тож утішать мене не поспішайте».


Як не послухаєтесь ви Мене, Я буду потай плакати через зухвалість вашу. Гіркі сльози буду лить, вони з очей моїх тектимуть, адже Господнє стадо буде захоплено в полон.


І я сказав: «Не буду більш собі нагадувати про Бога, і більш не говоритиму ім’ям Його». Але слова Всевишнього, як палаючий вогонь в моєму серці, багаття усередині кісток моїх. Втомився я утримувати його, не в змозі більше я таке терпіти.


Скажи пророкам: «Серце моє розбито в грудях, усі кістки мої тремтять. Я, Єремія, сп’янів від слів святих Всевишнього Господа мого.


Як довго бачити мені, як майорить військовий прапор? Як довго мушу чути звук сурми?


Скажи це усьому народу Юдеї: В Єрусалимі хай Мої слова почують: «Сурміть у сурми! Голосно гукайте! Збираймося разом в міста-фортеці.


а також скажете: „Ні, ми підемо жити в землю єгипетську, де не побачимо війни, й не почуємо голосу бойової сурми, й не голодуватимемо, дозволь нам жити там”.


«Та дні надходять, — так Господь каже, — коли примушу Я почути звук сурми бойової проти Равви аммонійської». «Й обернеться вона на звалище безлюдне, а селища довкола погорять. Тоді чи вижене Ізраїль тих, хто вигнав був його, — Господь каже. —


Грім битви над землею лунає, погибелі голос!


Ми звістку цю почули, і зомліли руки. Нас туга охопила, біль, мов муки жінки при пологах.


Печаль охоплює мене, і серце моє від жаху мліє.


Якщо народу боляче — то боляче й мені. Я в розпачі, від відчаю не можу говорить.


Чом в голові моїй води не повно? Чом око моє не джерело сліз? Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати за тими із моїх людей, кого понищено було.


Здійму я плач і голосіння по горах й жалобу по пустельних пасовиськах, бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить, й туди не долітає рев худоби. Птахи небесні й звірі повтікали.


Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть. Далеко ж бо від мене мій розрадник, що буде здатний відновити мої сили. Сини мої розорені, здолав їх ворог.


О зглянься, Господи, бо я в журбі, у мене все всередині палає. У мене серце обірвалося, бо була я непокірна. На вулицях повбивано дітей, а вдома — смерть сама.


Немає більше сліз в очах моїх, у мене все всередині кипить. До самих печінок знедужаю від гибелі дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють від голоду на вулицях міських.


Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення — твоїм супротивникам!


Я, Даниїл, був стривожений духом, і видіння, що проходили через мій розум, тривожили мене.


От і все. Я, Даниїл, був сильно стривожений своїми думками, і обличчя моє зблідло, але я лишив усе при собі».


Я, Даниїл, був виснажений і лежав хворий кілька днів. Потім я встав і клопотався царськими справами. Я був нажаханий з’явою, бо вона була незбагненна.


Тож коли народ чує звуки сурми в місті, люди тремтять від жаху, та коли лихо прийшло у місто, то це Господь спричинив його.


Почув я це, і затрусилося усе в мені, та голосно присвиснув я. Гниття в мої кістки ввійшло, і ноги затрусились піді мною. Терпляче я чекатиму на день нещастя, що прийде на народ, який-но нападе на нас.


Коли підете в землі ваші війною на ворога, який напав на вас, сурмити у сурми на сполох, і Господь ваш Бог помітить вас і врятує від ворогів.


Брати і сестри мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це.


Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж знатиме, що треба готуватися до бою?


Любі діти мої, заради вас я знову терплю біль і муки, подібні до тих, які відчуває жінка, народжуючи дитину. І терпітиму їх, аж доки ви не вподобитеся Христу.


І води Кішона, старої ріки, поглинули ті колісниці Сісери. Вперед сміливо, моя душе!


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan