Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 4:11 - Свята Біблія: Сучасною мовою

11 Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть: «Пекучий вітер з кам’яних пустель повіяв на Мій народ. Та це не добрий вітер, мета його — не розвіяти і не очистити.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

11- У той час скажуть цьому народові та Єрусалимові: Дух блукання в пустелі, дорога дочки Мого народу не на чистоту, і не на святість.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

11 Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

11 Того часу казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Сухий вітер повіяв з височин пустелі в напрямку дочки Мого народу, але не для провіювання і не для очищення.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 4:11
28 Iomraidhean Croise  

Господь проллє на них горючу сірку, й розжареним вугіллям Він засипле їх. Їм не дістанеться нічого, крім гарячого, палаючого вітру.


Тому я й кажу: «На мене не дивіться, наплакатися дайте вволю гірко. Загинув мій народ, тож утішать мене не поспішайте».


Господь проти Ізраїлю — вигнанням і засланням. Він здув його нещадним вітром, неначе східний суховій налетів.


Ти їх підкинеш догори, а вітер їх підхопить, понесе, і буря розкидає їх. А ти щасливим будеш з Господом, пишатись будеш Святим Ізраїлю.


В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік, всі наші добрі вчинки, мов одяг, кров’ю заплямований. Мов лист пожухлий, падаємо, гинем, гріхи, неначе вітер нас несуть.


«Тож Я розвію їх, мов перекотиполе, що вітер по пустелі носить.


Ось чому Єремія каже народу Юдеї: «Хай мої очі ллють сльози щодня і щоночі невпинно. Я плачу, бо тяжке нещастя спіткало невинну дочку Мого народу, бо так болить йому та невигойна рана.


Ось йде Господня кара, наче буря, ось вихор люті, що на грішні голови впаде.


Занадто дужий вітер прилетів до Мене. Тепер проголошу Я вирок їхній.


Я чую, як Мій обраний народ ридає за тих, хто у далекому краю: «Хіба Господь не з ними? Хіба цар Сіону не там? Нащо ж вони підбурюють Мене бовванами й марнотами чужими».


Чом в голові моїй води не повно? Чом око моє не джерело сліз? Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати за тими із моїх людей, кого понищено було.


Тож ось що Всевишній Господь каже: «Коваль розжарює залізо, щоб взнати, чи чисте був воно. Та Я також випробуватиму Юдею, немає іншого путі, бо грішний Мій народ.


Немає більше сліз в очах моїх, у мене все всередині кипить. До самих печінок знедужаю від гибелі дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють від голоду на вулицях міських.


Річками сльози ллються із моїх очей, адже зруйновано дочку мого народу.


Матері милосердні власноручно варили дітей своїх. То їм пожива була, коли зруйнували дочку народу Мого.


Навіть шакалиці годують молоком щенят, навіть вони щенятам дають себе ссати. Дочка ж народу Мого жорстокою стала, наче той страус пустельний, який забуває кладку в пісках.


Провина ж бо дочки Мого народу вагоміша, аніж гріхи Содому. Його було зруйновано умить, хоча ніхто не нападав на нього.


Навіть, якщо її пересадять, чи буде вона розцвітати? Чи не всохне вона остаточно, коли східний вітер налетить на неї — висохне геть на ділянці, де росла?”»


Та вирвано з корінням лозу у люті й на землю пожбурено. Вітер зі сходу висушив її плоди, гілля її зрізано, та викинуто у вогонь, і вогонь пожер його.


Бо Ефраїм сильніший серед братів його, але східний вітер, вітер Господа летить, здіймається з пустелі. Тож всохне його джерело, стане сухим його ключ. Вітер забере (пограбує) весь скарб, все пограбує, що цінність має.


Ось чому вони, мов той туман, мов роса, що зникають рано-вранці, немов полова, що звіюється з току, мов дим, що здіймається з димаря.


Вони пішли до тих бовванів, шукаючи притулок, та затуманився їхній розум, тож знеславлено їх буде за їхні пожертви».


Після того вони відлітають, неначе вітер, воювати з іншими народами, бо єдиний бог для вавилонян — це їхня міць.


Бо піднімаю Я вавилонян, цей жорстокий і запальний народ, який проходить аж до краю землі, щоб захопити оселі, які йому не належать.


Він очистить Свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні».


Він очистить Свій тік і збере пшеницю до комори, а полову спалить у незгасному вогні».


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan