11 Але коли Навуходоносор, цар Вавилону, напав на цю землю, ми сказали: „Ходімо, мусимо піти до Єрусалима, щоб уникнути війська вавилонського і війська арамійського. І ми лишилися в Єрусалимі”».
11 І сталося, коли Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов був на цей Край, то ми сказали: Ходіть, і ввійдемо до Єрусалиму перед військом халдеїв та перед військом Араму. І осілися ми в Єрусалимі.
11 Як же напав на сю країну Навуходонозор, царь Вавилонський, тодї сказали ми собі: Нумо, схоронїмося в Ерусалим перед військом Халдейським і перед військом Сирийським, і так ми тепер живемо в Ерусалимі.
11 Коли ж на цю країну напав вавилонський цар Навуходоносор, то ми між собою домовились: Ходімо й сховаймось у Єрусалимі від халдейського війська та війська арамійського. Так ми й оселилися в Єрусалимі.
Через те Я посилаю слово, щоб скликати всі племена півночі, та Навуходоносора, царя вавилонського, слугу Мого. І поведу Я всіх їх проти землі цієї та її мешканців і проти тих народів, що навкруги. Назавжди силою Своєю вижену їх, вигублю ущент, зробивши народ цей посміховиськом та вічною руїною». Господь мовить так:
Чого ми сидимо тут? Збираймося й ходімо у фортеці! Якщо Господь прирік нас на загибель, то хай нас смерть настигне у фортецях. Бо ми грішили перед Богом, тож Він примусив випити отруйної води.
Коли ви побачите „гидоту спустошення”, що запанує там, де бути їй не слід (читач має зрозуміти, про що йдеться), ті, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори.