Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Ісаї 64:6 - Свята Біблія: Сучасною мовою

6 В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік, всі наші добрі вчинки, мов одяг, кров’ю заплямований. Мов лист пожухлий, падаємо, гинем, гріхи, неначе вітер нас несуть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

6 Ми стали, як нечисте, — ми всі, і вся наша праведність — як ганчірка відлученої через кровотечу. Ми, як листя, облетіли через наше беззаконня, — і вітер нас так віднесе.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в’янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

6 Всї ми породились - як прокажений, і вся праведність наша - як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

6 і немає жодного, хто прикликав би Твоє Ім’я, і хто піднявся би, щоб вхопитись за Тебе, – Ти заховав від нас Своє обличчя і залишив нас животіти в наших гріхах.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Ісаї 64:6
38 Iomraidhean Croise  

Від переляку серце в них у п’яти скаче, з твердинь своїх, тремтячі, вибігають.


Хто може витворити чисте із брудного? Ніхто.


Як перед Богом може праведною буть людина? Як може чистим бути той, хто вийшов з материнської утроби?


«Звичайно, я лише людина, що міг би я у відповідь сказати? Я затулив долонею вуста.


А грішні люди — не такі. Вони, мов та полова, що її здуває вітер.


Чи ті лиходії, що нищать мій народ, знають про існування Бога? Ні. Безбожники лиш накопичують скарби не вшановуючи Його.


Я визнаю свою провину беззаконня, я невгамовно думаю про ті гріхи.


Але відступники й грішники будуть знищені, й ті, хто від Господа відвернувся, пощезнуть.


Бо самі станете схожими на дуби з засохлим листям, на сад, що вмирає без води.


Чому ти Мене не покликав, Якове? Ти, Ізраїлю, справді втомився від Мене.


Послухайте Мене, непоступливі й далекі від справедливості.


Господь говорить: «Вислухай ось що, роде Якова, який носить ім’я Ізраїль. Слухайте, нащадки Юди, що клянуть я іменем Господнім, хто визнає Бога Ізраїлю, хоча неправедно й нещиро.


Господь говорить: «О народе Ізраїлю! Ти думаєш, що Я розлучився й вигнав твою матір (Єрусалим)? Де ж посвідка про те, що Я розлучився з нею? Чи кредиторам Я віддав вас як заклад? О ні, вас продано за ваші всі гріхи, а матір вашу вислано ваші вчинки.


Чому нікого не зустрів, коли Я йшов до тебе? Чому ніхто не відізвавсь, коли Я кликав? Хіба Моя рука коротка, щоб дістати вас і врятувати? Хіба не маю досить сил, щоб визволити вас? Коли звелю Я, море висихає, коли захочу, то ріки обезводню на пустелю, вся риба зігниє без води, помре від спраги.


Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди; кожен пішов своїм шляхом. Господь змусив Його страждати від покарання, яке заслужили ми всі.


Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий, щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».


Я допомоги Господа чекатиму, Якого пече сором за Якова народ. Не бажає Він, навіть, зглянутися на дітей Ізраїлевих, але Йому я довіряюсь, Всевишній нас врятує.


Точнісінько як записано в Законі Мойсея, все це лихо впало на нас. Але ми не благали Господа нашого Бога, щоб відвернутися нам від наших гріхів і щоб стати мудрими у правді Твоїй.


Вони пішли до тих бовванів, шукаючи притулок, та затуманився їхній розум, тож знеславлено їх буде за їхні пожертви».


Усі вони мов піч гарячі, аж пожирають правителів своїх. Пали їхні всі царі, не звернеться до Мене жоден у молитвах.


Якщо ж болячка обкидає тіло й буде по всій шкірі недужого, від голови й до ніг, хоч куди б глянув священик,


Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом).


Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу.


О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла?


Кажу так, бо й ми були колись нерозумні, неслухняні й обдурені. Ми були рабами пристрастей та різноманітних утіх. Ми жили у злобі та заздрощах. Нас ненавиділи, і ми ненавиділи одне одного.


Потім один із старійшин запитав мене: «Хто ці люди у білому вбранні? Звідки вони прийшли?»


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan