Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Ісаї 38:12 - Свята Біблія: Сучасною мовою

12 Моє життя згорнули й відібрали в мене, мов те шатро кочівника. Згорнув життя, мов полотно, відрізав ткаль і зняв з верстата. Як швидко Ти життя у мене відібрав!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

12 з мого роду. Я залишив решту свого життя. Вийшло воно і відійшло від мене, як той, хто згортає шатро, після того, як поставив; мій дух був у мені, як основа ткача, який наближається, щоб відтяти. У той день я був переданий

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

12 Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

12 Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Ісаї 38:12
20 Iomraidhean Croise  

Мов квітка, виростає чоловік, а потім швидко в’яне. Він, наче тінь, яка тікає вмить, якої не зловити.


«Мій дух понищено, життя поволі гасне, могила — ось на мене що чекає.


Від ранку їм ударів завдає Він; немає в них основи, тож і гинуть,


Хотів би я, щоб Бог мене згубити прагнув, щоб, простягнувши руку, розломив мене.


А це тому, що Ти на мене розлютився: підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.


Хоча б намагалися старійшини обмовити мене, я, Твій слуга, додержуюсь Твоїх наказів.


Славімо Господа за доброту Його, що Він явив, коли я був в облозі.


Чому я змушений весь час страждати, за що я страждаю щоранку?


Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе, як ніч минає швидко до світанку. Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон, ще й не розвиднілося, а нас уже немає. Ми, як трава, що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.


Тільки дочка Сіону лишилася, мов курінь сторожа на винограднику, мов хижа на огірковому полі, мов місто, обложене ворогами.


Ніхто вже там не житиме, ніхто більше там не оселиться. Араби не поставлять шатра, а пастухи не приженуть овець на відпочинок.


Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне.


Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.


Ти згорнеш їх, мов плащ, й тоді заміниш шатами новими. А Ти — ніколи не міняєшся, і нема кінця Твоїм рокам».


Але ви ж не знаєте, що станеться у вашому житті завтра. Бо ваше життя, неначе туман, який з’являється на деякий час, а потім зникає.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan