Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Ісаї 22:12 - Свята Біблія: Сучасною мовою

12 Того дня Господь Всемогутній закликав оплакувати й тужити, голити голови в жалобі й носити волосяниці.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

12 І прикликав Господь Саваот у той день плач, ридання, оголення та підв’язування мішковиною,

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

12 І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

12 Нї! тодї, як Господь сил на вас накликав, щоб плакали та голосили, щоб остригали собі волоссє, й накидали на себе волосяницї,

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

12 Закликав вас мій Владика, Господь Саваот, у той день призначити плач і ридання, поголити голови і одягнутися в лахміття веретища.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Ісаї 22:12
31 Iomraidhean Croise  

Єремія склав жалобні пісні з приводу смерті Йосії, і посьогодні всі співаки та співачки згадують Йосію в жалобних піснях. Ці пісні записані в книзі жалобних пісень.


Коли я почув ті слова, то розідрав своє вбрання і плащ свій, я рвав волосся на голові, скуб свою бороду. Я був у розпачі.


Страждання наших предків бачив Ти в Єгипті, мольби про допомогу чув Ти при Червонім морі.


І скочив Йов на ноги, розірвавши на собі одяг. Потім поголив голову в ознак туги, припав до землі й почав вклонятися.


Він робить усе прекрасним у свій час. Він також вклав відчуття вічності в її серце, але людина не в змозі пізнати від початку й до кінця усе створене Богом.


Час плакати і час сміятися, час сумувати й час танцювати.


Жінки Дівона піднялися на узвишшя. Оплакує Моав Нево й Медеву. Всі поголили голови і бороди зняли.


Якщо недобрі добре ставлення спізнають, вони не навчаться, як справедливо жити. В країні доброчесній вчинять зле, і величі Господньої не зрозуміють.


Ось що Бог говорить: «Горе Аріелу, місту, де Давид отаборився. Рік за роком там череда численних свят тривала.


Замість парфумів розіллється сморід, а замість чудового паска затягнеться мотузка, замість майстерно укладеного волосся з’явиться лисина, а замість тонких шат — жалобне вбрання. І справді, замість краси — печать ганьби.


Жахайтеся, безтурботні жінки! Жахайтеся, легковажні! Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.


Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму.


Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса.


Люди кажуть: «Навіщо ми постились, якщо Ти не помітив цього? Навіщо ми були смиренні, якщо Ти навіть не довідався про це?» Але Господь відповідає: «Послухайте, у дні посту ви робите те, що вам самим приємно, несправедливі з усіма своїми рабами.


великі й малі в цьому краї повмирають, не поховають їх, і ніхто за ними не тужитиме. Ніхто себе не поріже й голову не поголить заради них.


Не заходь у дім, де бенкетують, не сідай з ними їсти й пити.


Тож одягни волосяницю і лементуй, голоси від туги, адже Господній гнів на нас іще живий.


Своє волосся обстрижи і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.


Поголять вони голови свої через тебе і вберуться у волосяницю. Й плакатимуть над тобою у смутку й гіркій жалобі, неначе над мертвою людиною”.


Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино.


Ізраїлю, не радій так, як інші народи, бо ти, від Бога відвернувшись, впала в розпусту. Ти, неначе повія, яка прагне грошей, злягаєшся на кожному току під час святкування збору врожаю.


Священики, вберіться у вереття й голосіть, тужіть усі, хто служить при вівтарі. Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті, бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть до храму Бога вашого.


Голоси, мов наречена, вбрана у вереття, над своїм померлим нареченим.


«Але й тепер, — Господь говорить, — до Мене поверніться серцем всім, з постом, плачем і голосінням.


Нехай священики, Господні слуги, ридають між жертовником і ґанком. Хай кажуть: „Змилуйся Ти над Своїм народом. Не дай над власністю Твоєю глузувати і збиткуватися народам іншим, говорячи: „Де ж той їхній Бог?”»


Перетворю Я ваші свята на жалобу, пісні перетворю на голосіння. Я кожного вдягну в вереття і облисіє кожна голова. Зроблю Я так, що ви тужитемете, наче за єдиним сином, і вечір того дня буде повен гіркоти».


Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл.


Обстрижися й поголися тому, що ти ридатимеш за безцінними дітьми своїми. Зроби собі лисину, мов у орла в ознаку суму, бо їх від тебе силою віднімуть й вишлють в вигнання.


Слухайте ви, багачі! Плачте й ридайте, бо велике лихо наближається до вас.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan