Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




І.Навина 7:6 - Свята Біблія: Сучасною мовою

6 І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

6 Ісус роздер свій одяг, і впав Ісус на землю і лежав долілиць перед Господом до вечора, він та ізраїльські старійшини, і посипали порохом свої голови.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

6 Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

6 Ісус роздер на собі одежу, впав долілиць перед Господнім Ковчегом і лежав до вечора. Посипавши порохом свої голови, те саме зробили також Ізраїльські старійшини.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




І.Навина 7:6
30 Iomraidhean Croise  

Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму.


І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю на стегна, багато днів горював за своїм сином.


Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі.


Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.


А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.


Давид благав Господа спасти, помилувати дитя. Він постився і, усамітнившись у домі, проводив ночі, лежачи на долівці.


Тамар посипала голову попелом, розідрала довгу туніку, охопила голову руками й, голосячи від горя, пішла геть.


Цар звівся на ноги, розірвав одяг, а тоді кинувся на землю. Над ним з’юрмилися раби в розірваному вбранні.


Коли цар почув слова книги Закону, він розірвав на собі одяг.


Коли цар почув слова Закону, він роздер на собі вбрання.


Поки Езра молився і сповідався, плакав і падав долілиць перед храмом Бога, великий натовп ізраїльтян: чоловіки, жінки та діти — зібралися навколо нього. Ці люди теж плакали вголос.


На двадцять четвертий день цього місяця люди Ізраїлю зібралися на піст, вдягнені в жалобне вбрання, а голови посипали попелом.


Як почув Мордекай, що сталося, то розідрав одяг свій на шматки, вбрався у волосяницю й посипав голову попелом. Потім вийшов він у центр міста й плакав і побивався голосно та гірко.


А по всіх провінціях, куди дійшов царський наказ, стояв великий смуток, піст, плач і голосіння євреїв.


І скочив Йов на ноги, розірвавши на собі одяг. Потім поголив голову в ознак туги, припав до землі й почав вклонятися.


Та коли наблизилися, вони першими побачили свого друга і ледве впізнали його. Заголосили, заридали, рвали на собі одяг, сипали попіл на голови в ознаку туги.


Тому я відкидаю все, що говорив, прошу пробачення у поросі й пилюці».


Старійшини дочки Сіону сидять, мовчать й ридають на землі. Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття. Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.


Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих, хто розвідував землю, розідрали на собі одяг (від суму).


Вони припали обличчям до землі і сказали: «О Боже, Боже над душами всіх людей! Не гнівайся Ти на всю громаду, коли один чоловік згрішив!»


«Відійди від гурту цього. Я в одну мить вигублю їх». Тож Мойсей та Аарон припали обличчям до землі.


Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг. Вони кинулися у натовп, вигукуючи:


Ісус сказав: «О, Господи мій, Володарю! Навіщо ти взагалі переправив цей народ через Йордан? Чи для того, щоб віддати на поталу аморійцям? Краще б ми залишилися на тому боці Йордану!


Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували: «Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!


Як побачив він її, розірвав на собі одяг (в знак туги) і вигукнув: «О дочко моя! Ти занапастила мене і спричинила мені велике горе. Я дав клятву Господу і не можу від неї відступитися».


Ізраїльтяни ридали й благали Господа до вечора, вони питали Його: «Чи маємо ми йти знову війною проти наших братів — людей Веніаминових?» Господь відповів: «Ідіть і бийтеся з ними».


Тоді всі ізраїльтяни, все військо, піднялися й прийшли до Бетела. Вони сиділи там і плакали, і молили Господа. Вони постилися весь день аж до вечора. А потім принесли Господу жертву всеспалення і мирну пожертву.


Коли люди прийшли до Бетела, вони сіли перед Богом і до вечора вголос кричали й гірко ридали.


Того ж дня з поля бою втік чоловік із коліна Веніаминового й прибіг у Шило в подертому одязі, голова запорошена курявою від суму.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan