Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Екклезiяст 9:3 - Свята Біблія: Сучасною мовою

3 В усьому, що діється під сонцем, є зло: однаковий жереб випадає всім, в людських серцях нуртує зло, безумство, доки вони живуть. І все це зло веде усіх у царство мертвих.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

3 Це погано в усьому зробленому під сонцем, що один випадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці та в їхньому житті, а після них — до мертвих.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

3 Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

3 У тому-то й полягає найбільше лихо, яке має місце під сонцем, що однакову долю можуть очікувати всі, – а тому багато людських сердець сповнені злом, і протягом свого життя їхні серця керуються безумством, після чого вони відходять до мертвих.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Екклезiяст 9:3
30 Iomraidhean Croise  

Господь побачив, що люди на землі сповнені зла, що думають лише про лихе.


І почув Господь приємні пахощі жертви і мовив до Себе в серці Своєму: «Не проклинатиму Я більше землю через людей, бо лихі наміри були у них навіть від часів юності їхньої. Тож не губитиму більше кожну живу істоту, яку Я створив.


Наскільки нижчим є той чоловік мерзенний, що зло як воду п’є.


Ці двоє разом ляжуть в домовину, і знайдеться пожива червам.


У всіх єдина доля — всі вмирають. Тому я і кажу, що Бог веде і праведних, і грішних до одного кінця.


Я визнаю свою провину беззаконня, я невгамовно думаю про ті гріхи.


Свої підступні пастки приховавши, вони шукають жертв собі. Людина — потайна, закрите її серце.


Підкошує лихого власна злість, а праведник і через смерть зміцнить віру.


Тож я розумом осягнув мудрість і знання, безумство й глупоту. Але я знову збагнув, що все це — той же вітер в полі.


Повернеться у землю порох, звідки вийшов, а дух життєвий вернеться до Бога, звідки вийшов.


Для розумного мудрість, як очі, а дурень простує в пітьмі. Та зародилася в мене думка, що однаковий жереб випаде обом: обох спіткає неминуча смерть.


Краще піти на поминки, ніж у дім гультіпаки, бо смерть на кожного чатує. Живим про це потрібно пам’ятати.


Націлив розум я на пізнання, на пошук мудрості, чому на світі так ведеться: причину й наслідки шукав. Прагнув дізнатися, чому безглузде зло, чому дурний прирівняний до божевільного.


Коли вирок за злочин не виконується швидко, тоді серця людей киплять злом.


А ще я бачив під сонцем, що гонитва — не для найспритнішого, бій — не для найдужчого, хліб — не для мудрого, багатство — не для розумного, визнання — не для освіченого, бо на всіх чигає призначений час або несподіване лихо.


Але кожен проходить через одне й те саме: всіх прибирає смерть к рукам. Однакова доля чекає на праведного й грішника, доброго й лихого, чистого й нечистого, хто приносить пожертви і хто їх не приносить.


І справді кожен живий сподівається, що «живий собака кращий від мертвого лева».


Але ви накоїли ще більше лиха, ніж батьки ваші, і кожен з вас іде за своїм запеклим лихим серцем замість того, щоб слухати Мене.


Лиш Я, Господь, є тим, хто розум вивіряє, і все нутро людське Мені відкрите, щоб кожного Я міг нагородити згідно з життям та вчинками його.


Що є зрадливіше, ніж розум? Та якщо він хворий, ніхто не може зрозуміти, як вилікувати його.


Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину!


Фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж собою, що б таке заподіяти Ісусові.


Та Ірод не славив Бога, і тому Ангел Господній вдарив його смертельною хворобою. Ірода сточили черви і він помер.


У всіх синагогах я часто карав їх, намагаючись змусити їх проклинати Ісуса. Моїй люті проти них не було меж, і навіть в інших містах я переслідував їх.


У той час, коли Павло ще продовжував говорити на свій захист, Фест голосно промовив: «Павле, ти втратив здоровий глузд! Велика вченість твоя привела тебе до божевілля».


Кажу так, бо й ми були колись нерозумні, неслухняні й обдурені. Ми були рабами пристрастей та різноманітних утіх. Ми жили у злобі та заздрощах. Нас ненавиділи, і ми ненавиділи одне одного.


Але ж йому було показано ослицею, що він неправий, коли ослиця заговорила людським голосом і зупинила божевільного провидця.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan