12 Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».
12 І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати.
Якщо цар згоден, то нехай видасть він царський указ, нехай його буде записано до законів персів та мидіан, щоб ніхто не міг його порушувати. В указі тому має говоритися, що Вашті віднині ніколи не має права з’являтися на очі цареві Артасерксу, а царські її привілеї буде передано іншій жінці, кращій за неї.
Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».
Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі.