Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Буття 2:7 - Свята Біблія: Сучасною мовою

7 Тоді Господь Бог зліпив людину з пороху земного і вдихнув у неї через ніздрі життя. І став той чоловік живою істотою.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

7 І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

7 І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

7 Взявши порох з землі, створив Господь Бог людину. І вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Буття 2:7
33 Iomraidhean Croise  

І створив Бог людину за образом Своїм і подобою Своєю. Створив Він чоловіка й жінку.


Води здіймалися з-під землі і зрошували поверхню.


Добуватимеш хліб у поті лиця свого, аж доки не помреш і не станеш знову землею. Бо створений був із неї. Через те, що зробив Я тебе з пороху земного, станеш знову ним, коли помреш».


І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено.


Усі живі створіння на землі загинули.


наскільки вистачить мені дихання, наскільки Божий Дух мене тримати буде,


Дух Божий сотворив мене, мені життя дав подих Всемогутнього.


Ми перед Господом однакові з тобою, мене також зліпили зі шматочка глини.


А що вже говорить про тих, хто мешкає у глиняних хатах, де замість підмурівка — порох? Як тую міль, їх Бог крушить.


І знайте, що Господь — наш Бог. Створив Він нас, тож ми належимо Йому. Його народ ми, вівці в Божім стаді.


Він пам’ятає, як створив нас, ми ж бо — порох.


Дух людський — то світильник Господній, який висвітлює внутрішнє єство.


Повернеться у землю порох, звідки вийшов, а дух життєвий вернеться до Бога, звідки вийшов.


Час розривати одяг й час зшивати. Час мовчати й час говорити.


Не покладайся на людей. На них чекає смерть, то чого ж вони варті?


Але ж бо Ти — Отець наш, Боже, усі ми — глина, Ти — гончар, ми всі — творіння рук Твоїх.


І навіть цар, Господній Помазаник, дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших, і той потрапив в їхню пастку. Це ж Той, про кого ми казали: «Для нас Він буде захистом поміж народів».


Ось що Господь Бог говорить цим кісткам: „Я зроблю так, щоб дух увійшов у вас і ви ожили.


Я прикріплю сухожилля до вас і примушу плоть лягти на вас і вкрию вас шкірою; Я вдихну життя в вас, і ви оживете. Тоді ви знатимете, що Я Господь”».


Сумне пророцтво Господа про Ізраїль, Того, Хто створив небеса, Хто заснував землю, Хто вселив дух у людину. Господь говорить:


Вони припали обличчям до землі і сказали: «О Боже, Боже над душами всіх людей! Не гнівайся Ти на всю громаду, коли один чоловік згрішив!»


«Нехай Господь Бог, Який знає думки всіх людей, призначить вождя над громадою,


Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.


Йому не служать людські руки, так ніби Він у чомусь має потребу. Це Він дає кожному з нас життя й дихання і все інше.


Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»


Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою». Та останній Адам став життєдайним духом.


Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.


Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам.


Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне.


Кажу я так, бо спочатку Адама було створено, а потім уже Єву.


Крім того, всі ми маємо батьків — людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan