Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Дії Апостолів 24:25 - Свята Біблія: Сучасною мовою

25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу».

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

25 Коли він говорив про праведність, стриманість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу я покличу тебе!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

25 Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад. Ю. Попченка.

25 І оскільки він говорив про праведність, стриманість і майбутній суд, то Фелікс злякався і відповів: Зараз іди, а коли я знайду час, то покличу тебе.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Новий Переклад Українською

25 Проте коли Павло говорив про праведність, здержливість та майбутній суд, Фелікс злякався й сказав: «Тепер іди! Коли матиму час, покличу тебе».

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Дії Апостолів 24:25
99 Iomraidhean Croise  

Бог Ізраїлю говорив, Ізраїлева Скеля мовила мені: „Коли по справедливості людьми керуєш, коли вершиш зі страхом перед Богом.


Коли Агав почув ці слова, він порвав на собі одяг, вбрався в жалобне і став поститися. Він ліг у жалобному вбранні й лежав засмучений.


„Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти розірвав своє вбрання й плакав переді Мною, Я почув тебе,


Отож давайте тепер укладемо з Богом Угоду й викинемо всіх цих жінок із дітьми, за порадою Езри і тих, хто шанує заповіді Бога нашого. І нехай буде так, як за Законом.


Отож усі люди Юди та Веніамина зібралися в Єрусалимі за три дні. І було то на двадцятий день дев’ятого місяця. Усі люди сиділи на площі перед храмом Божим і були засмучені з того, тремтіли від сильного дощу, який саме лив.


І праведність мені служила за вбрання, а справедливість за тюрбан мені була.


Господь наш — справедливий, Він приймає праведних людей у Своє серце. Тож благочесні зможуть бачити Його обличчя.


Тремчу увесь від поклоніння й страху, адже Твої накази щиросердо я сприймаю.


Могутній царю мій! Твій трон — навічно. Народом правиш справедливо ти.


Допоможи царю судить людей по правді, приймати мудрі рішення для блага бідаків.


Господь царює, тож тремтіть від жаху, люди! Над Херувимами Він цар. Нехай земля трясеться з жаху!


Царям огидні ганебні вчинки, лише справедливістю зміцнюється правління.


Тож веселися, молодь, поки юна, хай серце пломеніє щастям, коли ще молоде. Роби усе, що серце забажає, іди, куди тебе твій погляд поведе. Та пам’ятай, що Бог судити буде за все, що ти зробив.


Адже Бог розсудить будь-яку справу, в тому числі й кожну приховану річ, хай добру чи лиху.


Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим — ще вищий.


Господь говорить: «Приходьте, давайте посперечаємося. Якщо гріхи ваші яскраво-червоні, вони можуть побіліти, мов сніг. Якщо вони темно-червоні, то можуть вибілитись, мов та вовна.


Місто, яке було вірним, перетворилося на розпусницю! Єрусалим був справедливим містом, жила там праведність, а тепер — убивці.


Тоді зведуть любовно й віддано престол, і возсідатиме на ньому праведник в Давидовім наметі, судитиме й шукати справедливість буде, до правди вправний.


Жахайтеся, безтурботні жінки! Жахайтеся, легковажні! Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.


Господь, Яків цар, говорить: «Люди Ізраїлю, принесіть Мені свою справу, подайте ваші переконливі докази.


Шукайте Господа, доки знайти ще можна, покличте, поки ще близенько Він.


Тому що Я, Господь, люблю справедливість, ненавиджу грабіжництво й кривду. Я буду справедливим і дам їм нагороду, яку заслужили, і укладу з ними повічний Заповіт.


Адже Я сам усе створив, усе довкруги». Каже Господь: «Але Я потурбуюся про бідних і смиренних, які тремтять, зачувши Моє слово і які Мене шанують.


Ось що Господь каже: „Робіть що праведне і справедливе: рятуйте пограбованого від руки гнобителя, не кривдіть, не чиніть зла чужинцю, сироті, ані вдові, не проливайте безвинної крові у місці цьому.


«Хіба слово Моє не вогонь? — Каже Господь. — Не молот, що скелю в порох кришить?»


Коли вони все почули, то перелякано перезирнулися. І сказали вони Варуху: «Ми, безумовно, передамо все це царю».


«Ви зайшли досить далеко, правителі Ізраїлю! Припиніть насильство і гноблення, будьте справедливі й праведні. Не виганяйте Мій народ з його дому», — проголошує Господь Бог.


Безліч тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, дехто на вічне життя, інші — на ганьбу й вічний сором.


Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».


Тієї ж самої ночі Велшазара, царя вавилонського було вбито.


Засійте собі праведність, пожніть собі відданість, зоріть собі неорану землю. Бо час настав шукати Господа, доки Він не прийшов і дощем не пролив праведність на вас.


Вони обіцяють, нещиро присягають, укладають угоди з іншими країнами, але Господь не любить тих угод. Правосуддя росте, мов отруйний бур’ян на борознах у полі.


На Цареві свята вони все жару підбавляють, влаштовуючи п’яні гульбища. Вельможі п’яніють від вина, та п’ють вони із богохульцями разом.


Та справедливість хай тече, немов ріка через країну, а праведність, немов потік невпинний.


Коні не скачуть по горах, ніхто не оре коровами землю, але ви перетворили справедливість на отруту а плоди праведності — на гіркий полин.


Почув я це, і затрусилося усе в мені, та голосно присвиснув я. Гниття в мої кістки ввійшло, і ноги затрусились піді мною. Терпляче я чекатиму на день нещастя, що прийде на народ, який-но нападе на нас.


«Ось що Господь Всемогутній говорить: „Люди ці твердять, що не настав іще час відбудовувати храм Господа”».


Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.


І коли Він прийде, то виявить людям світу правду про гріх, праведність і суд.


Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.


Коли солунські юдеї довідалися, що Павло проповідує Слово Боже й у Верії, вони також прийшли туди й почали намовляти й підбурювати народ.


Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання.


Почувши про воскресіння з мертвих, дехто з присутніх засміявся. Але інші промовили: «Ми б хотіли, щоб ти про все це розповів знову».


Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»


Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних.


Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабар, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.


Аґриппа промовив до Павла: «Чи не думаєш ти, що зможеш мене так скоро переконати стати послідовником Христа?»


Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити».


Отже, благаю вас, брати і сестри мої, через милосердя Боже віддайте життя своє Богу, як живу пожертву, що є свята й мила Богу. То буде вашим духовним служінням Йому.


Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.


І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємні думки. Так свідчить Добра Звістка, яку я проповідую.


Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.


Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.


Адже каже Він: «Я почув тебе в сприятливі часи, й допоміг тобі у День Спасіння». Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Порятунку.


Але Святе Писання проголосило, що весь світ перебуває під владою гріха. Отже, обітниця може бути дана вірою тільки тим, хто вірить в Ісуса Христа.


Я закликаю тебе перед Богом та Ісусом Христом, Який судитиме живих і мертвих, й роблю це заради нового пришестя Христа і заради Його Царства.


Він повинен бути гостинним, розсудливим, має любити все добре, жити праведно, бути побожним, мусить володіти собою.


Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху».


Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення». Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття.


Оскільки в силі лишається обітниця Божа про вхід до Його спочинку, пильнуймо, аби з жодним із вас не сталося таке, що він не зможе туди ввійти.


Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.


Ти віриш, що Бог єдиний? Добре! Але навіть демони вірять у це і тремтять від страху».


Та в серцях своїх святіть Господа нашого Христа. Завжди будьте готові відповісти розсудливо тим, хто запитає вас, на чому грунтується ваша надія.


Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.


Ось як розпізнати, хто є дітьми Божими, а хто дияволовими: кожен, хто не живе праведно і не любить братів і сестер своїх, до Бога не належить.


Любі діти! Не давайте себе обманювати. Той, хто живе праведно, — праведний, як Христос.


А тепер стійте тут, бо я збираюсь дати вам свідчення перед лицем Господа про всі праведні дії, які вчинив Господь з вами й вашими батьками.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan