2 Царів 6:5 - Свята Біблія: Сучасною мовою

⁵ Коли один із них рубав дерево, залізна сокира упала в воду. «О мій володарю, — скрикнув він, — вона ж позичена!»

Переклад Р. Турконяка

⁵ І ось один рубав колоду, і впало залізко сокири у воду. І він закричав: О, володарю, та ж воно позичене!

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

⁵ І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

⁵ Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.

БІБЛІЯ Сучасний переклад

⁵ Так сталося, що коли один з них зрубував деревину, сокира впала у воду. Тоді він заволав: Ой, мій добродію, та ж вона була позичена!

2 Царів 6:5 Iomraidhean Croise

2 Царів 3:10

«Як же так, — вигукнув цар Ізраїлю. — Невже Господь зібрав нас, трьох царів, тільки для того, щоб віддати Моаву?»

2 Царів 4:7

Вона пішла до Божого чоловіка й розповіла про все. А він сказав: «Іди продай оливу й розрахуйся з боргами. Ти з синами будеш жити на те, що залишиться».

2 Царів 6:15

Коли слуга Божого чоловіка наступного ранку прокинувся й вийшов надвір, місто було оточене військом, кіньми й колісницями. «О мій володарю, що нам робити?» — запитав слуга.

2 Царів 6:4

й пішов з ними. Вони підійшли до Йордану й почали валити ліс.

2 Царів 6:6

Божий чоловік запитав: «Де вона впала?» Коли той показав йому місце, він вирізав лозину і кинув її в воду, змусивши сокиру виплисти.

Псалми 37:21

Позичає нечесний, та не віддає, а добрий завжди має що віддати.

Екклезiяст 10:10

Коли тупа сокира, більше праці; сокира гостра — менше працювати. Отак і мудрість — помічник талану.

Ісаї 10:34

Господь сокирою викорінить ліс, і величний Ливанський ліс упаде.

Одкриттє 18:10

Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони: «Горе, горе тобі, о велике місто! Могутнє місто Вавилон! Зненацька впала на тебе кара».

Одкриттє 18:16

«Горе, горе великому місту-розпусниці! Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру. І прикраси на ній були із золота, коштовного каміння та перлів.

Одкриттє 18:19

Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували: «Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!