Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




2 Самуїла 14:14 - Свята Біблія: Сучасною мовою

14 Як та вода, що пролилася на землю й не буде зібрана, так і ми мусимо помирати. Але Господь не відбирає життя, Він робить так, щоб вигнанець не був Ним покинутий.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

14 Адже ми безсумнівно помремо, і будемо, як вода, що проливається на землю, якої не зберуть, і Бог візьме душу, і того, хто задумує відкинути від себе відкиненого.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

14 Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, нїхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

14 Адже, безперечно, ми всі помремо, оскільки ми, як та вода, що розлита на землю, і якої вже неможливо зібрати. Разом з тим Бог не відбирає життя, але обмірковує спосіб, як би приречений вигнанець перестав бути вигнанцем.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




2 Самуїла 14:14
31 Iomraidhean Croise  

Давид наказав посланцеві: «Ось що передай Йоаву. Нехай це тебе не засмучує: меч не шукає, кого згубити. Зберися з силами й кинь їх на місто Равву, щоб знищити його. Скажи так, щоб підбадьорити Йоава».


І ось я прийшла сказати це моєму володарю-царю, бо люди мене злякали. Твоя слуга подумала: „Я поговорю з царем, може, він і послухається своєї слуги.


Я каратиму нащадків Давидових за це, але не завжди”».


Якщо людина загине, то чи буде знову жити? Ні! Я з радістю винесу усі страждання, з нетерпінням чекаючи звільнення.


Я знаю, Ти мене у смерть повернеш, туди, де зустрічаються усі живі.


то разом зникла б плоть уся, і чоловік на порох обернувся.


Господь князям не дасть ніяких переваг, ані багатому перед нужденним, бо всі вони творіння Бога.


Змикають вже щелепи, вони, неначе леви розривають свою здобич.


Відвагу і надію втратив я, немовби стік водою, як розійшлись кістки. І розтопилось серце, наче віск в мені.


Повибивай їм, Боже, зуби в роті! Повиривай, о Господи, цим левам ікла.


«Чи ж нас Володар назавжди покинув? Невже не прийме більше нас ніколи?


Довкруги Єрусалима все залите кров’ю, мов водою, і нікому тіла забитих поховати.


Ми живемо принаймні сімдесят, а дужчі — то й вісімдесят років. Та й те життя наповнене стражданням і трудом, аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.


Ще гори народитися не встигли, землі простори ще не сотворились, а ти вже Богом був. Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!


Але якщо він зробив це не навмисне, а Бог віддав того йому в руки, то Я вкажу тобі місце, куди він може втекти.


Живі знають, що помруть, а мертві вже нічого не знають! І не існує вже для них ніякої винагороди, бо про них забули.


Бо не відштовхує Володар Мій назавжди.


Хіба втіха для Мене — смерть нечестивого? — Говорить Бог. — Хіба ж Я не задоволений, коли він відвертається від свого гріха й живе?


І вони зізнаються в своїх гріхах і гріхах батьків своїх, у тому, що були невірні Мені, що ворожо пішли проти Мене.


Ці шість міст будуть містами притулку і для народу Ізраїлю, і для чужинців, що живуть серед вас. Кожен, хто ненавмисне вб’є людину, може туди втекти.


Громада врятує вбивцю від руки кровомесника і відішле його до міста-схованки, куди він утече. Він мусить лишатися там до смерті первосвященика, помазаного святою оливою.


Бо він мусить жити у своєму місті-схованці до смерті первосвященика. Після смерті первосвященика убивця може повернутися на свою власну землю.


Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.


Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх.


Бог не дає переваги нікому.


Бо Господь Бог ваш — це Бог усіх богів і Господь над владиками. Він великий, могутній і страшний Бог, Який не зважає на особи й не бере хабарів.


Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.


І якщо називаєте Його Отцем, Який безсторонньо судить вчинки кожного, то живіть з пошаною до Нього, поки перебуваєте на цій землі.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan