Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




1 Самуїла 7:6 - Свята Біблія: Сучасною мовою

6 Зібравшись у Міцпі, вони діставали воду й виливали її перед Господом. Того дня вони постилися й казали: «Ми згрішили проти Господа». А Самуїл став суддею Ізраїлю в Міцпі.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

6 Тож вони зібралися в Массифаті, черпали воду, виливали перед Господом на землю й постили в той день, кажучи: Ми згрішили перед Господом! І Самуїл судив ізраїльських синів у Массифаті.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

6 І зібралися до Міцпи, і черпали воду та лили перед Господнім лицем, і постили того дня, та й казали там: Ми згрішили перед Господом! І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

6 І зійшлись вони в Массифу, і черпали воду й виливали її перед Господом та постили того дня і признавались там: Провинили ми Господеві. І судив Самуїл суд синам Ізрайлевим у Массифі.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

6 Отже, вони зібрались у Міцпі, черпали воду й виливали її перед Господом, постили того дня й говорили: Ми згрішили проти Господа! Самуїл був тоді в Міцпі суддею Ізраїльтян.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




1 Самуїла 7:6
47 Iomraidhean Croise  

Те місце ще назвали Міцпа, оскільки Лаван сказав: «Нехай стежить Господь за нами обома, як ми розійдемося в різні боки.


Як та вода, що пролилася на землю й не буде зібрана, так і ми мусимо помирати. Але Господь не відбирає життя, Він робить так, щоб вигнанець не був Ним покинутий.


і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне”


Тоді ті троє прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу.


Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї.


Ти їх віддав у руки їхніх ворогів, які їх гнобили, і в час лихий у Тебе вони благали допомоги. Ти їх почув з небес, і з милості великої Своєї послав рятівників, що їх спасли від ворогів.


Хай перекладачем моїм він буде, хай буде моїм другом перед Богом, коли з моїх очей струмують сльози.


Стражданнями живу я більше, ніж хлібом повсякденним, ридання рветься і кипить, немов вода.


І той зізнається перед людьми: „Грішив я, зраджував я правду, та зиску жодного від того не зазнав”.


«Звичайно, я лише людина, що міг би я у відповідь сказати? Я затулив долонею вуста.


Тому я відкидаю все, що говорив, прошу пробачення у поросі й пилюці».


Ми, як і пращури, грішили, були неправедні, і це провина наша.


Моє лице рясними сльозами вмите від того, що не коряться Твоїм наказам люди.


Душа моя жадає Бога, Живого Господа! Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?


Навіщо? Бо мерці ім’я Твоє не славлять. З Шеолу шана вже до Тебе не прийде.


Моє спасіння й шана — в Божій владі, міцна твердиня й захист мій надійний теж.


Всевишній мій Господь, я відвернувся від Тебе, та зрозумівши всі гріхи свої, розкаявся, змінивши серце і життя своє. О Господи, спіткав я сором і приниження, бо я носив наругу юності своєї».


На п’ятий рік царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, на дев’ятий місяць вони оголосили піст перед Господом для всього народу єрусалимського й усіх людей, що приходять із міст Юдеї до Єрусалима.


Чом в голові моїй води не повно? Чом око моє не джерело сліз? Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати за тими із моїх людей, кого понищено було.


Немає більше сліз в очах моїх, у мене все всередині кипить. До самих печінок знедужаю від гибелі дочки мого народу, бо діти й немовлята мліють від голоду на вулицях міських.


Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий,


Корона наша впала, горе нам, бо грішні ми.


«Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків.


Священики, почуйте це! Прислухайся, доме Ізраїлю! Доме царський, слухай, бо проти вас цей присуд, тому що визнано вас винними. Бо ви були пасткою у Міцпі, тенетами, напнутими на Таворі.


«Але й тепер, — Господь говорить, — до Мене поверніться серцем всім, з постом, плачем і голосінням.


І буде це для вас вічним законом: десятого дня сьомого місяця не споживайте ніякої їжі й нічого не робіть, як ви, ізраїльтяни, так і чужинці, що живуть серед вас.


І вони зізнаються в своїх гріхах і гріхах батьків своїх, у тому, що були невірні Мені, що ворожо пішли проти Мене.


Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”.


Міцпа, Кефіра, Моза,


Й ізраїльтяни заволали до Господа: «Ми вчинили гріх проти Тебе, бо ми покинули нашого Бога й поклонилися Ваалу».


Та ізраїльтяни сказали Господу: «Ми вчинили гріх. Зроби з нами що завгодно, але зараз, будь ласка, врятуй нас!»


Коли Ангел Господній промовив ці слова, звернені до всіх ізраїльтян, то люди вголос розридалися.


Ізраїльтяни ридали й благали Господа до вечора, вони питали Його: «Чи маємо ми йти знову війною проти наших братів — людей Веніаминових?» Господь відповів: «Ідіть і бийтеся з ними».


Тоді всі ізраїльтяни, все військо, піднялися й прийшли до Бетела. Вони сиділи там і плакали, і молили Господа. Вони постилися весь день аж до вечора. А потім принесли Господу жертву всеспалення і мирну пожертву.


Дух Господній зійшов на нього, і він став суддею Ізраїлю. І пішов він війною, і Господь віддав у його руки царя Кушана Ришатаїма арамського.


«Ні, мій володарю, — відповіла Ганна. — Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу.


Самуїл скликав народ Ізраїлю прийти до Господа в Міцпу


Тоді ваші предки почали молити Господа: „Ми згрішили, забувши Господа, почали служити лжебогам Ваалу та Ашторет. Визволи нас із рук ворогів наших, і ми служитимемо Тобі”.


Самуїл керував Ізраїлем усе своє життя.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan