Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Плач Єремії 2:10 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

10 Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

10 Посідали на землю і замовкли старці дочки Сіону, посипали порох на свою голову, підперезалися мішковиною, звели в землю старших над дівчатами в Єрусалимі.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

10 Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили 'д землї голови дївчата Ерусалимські.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

10 Старійшини дочки Сіону сидять, мовчать й ридають на землі. Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття. Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

10 Мовчки сидять на землі люди похилого віку Сіонської дочки. Посипавши порохом свої голови, вони одягнулись у веретища. А єрусалимські дівчата, схиливши низько свої голови, дивляться додолу.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Плач Єремії 2:10
26 Iomraidhean Croise  

А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...


на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються...


І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!


і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка...


І прийшов Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.


Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!


Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!


Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили...


Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн воно стало данницею!...


Дороги сіонської доньки сумні, бо немає на свято прочан! Усі брами її попустіли, зідхає священство її, посумнілі дівчата її, а вона гірко їй!


нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;


Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...


Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...


Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...


Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,


І заголосять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої голови порохом пообсипають, у попелі будуть качатись!


І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням...


і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина...


Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.


Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий.


Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці,


І обернуться пісні в палатах на зойк того дня, говорить Господь Бог: буде трупів багато, бо ворог на кожному місці накидає їх!


І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.


І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову.


І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan