Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Плач Єремії 1:20 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

20 Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

20 Поглянь, Господи, бо я пригнічена! Моє лоно стривожилося, обернулося в мені серце моє, бо я зовсім збунтувалася. Ззовні бездітним зробив мене меч, — так, як у домі смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

20 Зглянься, Господи, бо я в тїснечі; внутро моє неспокійне, серце, неначе перевернулось у менї; я бо упрямо противився тобі; в полі забрав меч дїти мої, а дома - (голодова) смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

20 О зглянься, Господи, бо я в журбі, у мене все всередині палає. У мене серце обірвалося, бо була я непокірна. На вулицях повбивано дітей, а вдома — смерть сама.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

20 Подивися ж, Господи, як я страждаю! У мене всередині все горить, і моє серце немовби перевертається від того, що я так довго чинила опір… Ззовні меч забирає моїх дітей, а вдома – смерть.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Плач Єремії 1:20
32 Iomraidhean Croise  

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,


Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.


А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!


Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.


Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.


Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, поручися за мене!


Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...


Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,


ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!


Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.


Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам’ятаю! Тому то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним, говорить Господь!


Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!


Тому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Моє, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!...


Увесь народ її стогне, шукаючи хліба, свої скарби коштовні за їжу дають, аби тільки душу свою проживити... Зглянься, Господи, і подивися, яка стала погорджена я!


Справедливий Господь, а я слову Його неслухняна була... Послухайте но, всі народи, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли!


Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась, тому то нечистою стала, усі, що її шанували, погорджують нею, наготу бо її вони бачили! І зідхає вона, й відвертається взад...


Нечистість її на подолках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала предивно, і нікого нема, хто б потішив її... Побач, Господи, горе моє, бо звеличився ворог!


Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.


Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,


На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор...


Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.


Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя!


Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.


Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan