Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 6:26 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

26 Дочко мого народу, підв’яжися мішковиною, потруси на себе попелом, учини собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо раптово на нас найде страждання!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

26 Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я, і попелом себе посип в знак суму. Тужи, мов твій єдиний син помер, і гірко голоси, бо руйнівник прийде.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

26 Дочко мого народу, огорни себе веретищем і валяйся у попелі. Учини жалобу й плач, як за єдиною дитиною, – гірко ридай, адже впаде на нас нещастя зненацька!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 6:26
42 Iomraidhean Croise  

І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.


Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.


А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...


І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою.


Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу! Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована,


І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!


тому буде для вас ця провина, як вилім, що має впасти, що зяє на мурі високім, що нагло, раптовно приходить руїна його!


Тремтіть, ви безжурні, дрижіть, безтурботні, роздягніться, себе обнажіть, опережіться по стегнах!


Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжирає від краю землі й аж до краю землі, миру не буде для всякого тіла!...


А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!...


І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!


у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,


Нехай чується крик з їхніх домів, бо орду Ти зненацька спровадиш на них, бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили...


Бо так промовляє Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немає спокою...


Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!


Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...


Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!


І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!


Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?


Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...


Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!


І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!


За оцим плачу я, око моє, моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог!


Гірко плаче по ночах вона, і сльози гарячі на щоках у неї... Нема потішителя в неї зо всіх, що кохали її, її зрадили всі її друзі, вони ворогами їй стали!


Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.


І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,


Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...


Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...


Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:


І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...


І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!


І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.


А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем.


І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.


Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!


А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan