Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 4:19 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

19 Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

19 Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

19 О мій живіт, о корчусь я від болю, шалено б’ється моє серце, і ніяк не можу заспокоїть я його. Бо звук сурми душа моя почула, звук сурми бойової й битви грім.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

19 Тяжко мені! Невимовний біль у моїх нутрощах, страждає і, здається, розривається моє серце! Я не можу мовчати, бо чую голос труби, бойові крики.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 4:19
48 Iomraidhean Croise  

Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...


І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері!


І наставив він обличчя своє на нього, і довго вдивлявся, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік.


Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!


Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!


Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!


Моє серце кричить про Моава, втікачі його аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї, бо з плачем ходять збіччям Лухіту, бо на Хоронаїмській дорозі встає крик загибелі,


Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.


Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь.


Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття.


Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу! Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована,


А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!...


І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, і я змучивсь тримати його й більш не можу!


Про пророків. Розривається серце моє в моїм нутрі, тріпочуть всі кості мої, я став, як п’яний, як той муж, що по ньому вино перейшло, через Господа й ради святих Його слів...


Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?


Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!


кажучи: Ні, ми підемо до єгипетського краю, де не побачимо війни, і не почуємо звуку сурми, і на хліб не будемо голодні, і там будемо сидіти,


Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь.


Гуркіт бою в краю та велике спустошення!


Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...


Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє...


Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...


Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!


І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!


За оцим плачу я, око моє, моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог!


Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть...


Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.


ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє до кінців землі.


Дух мій, Даниїлів, був засумований через це, і видіння голови моєї стурбували мене.


Аж поти кінець цього слова. Мене, Даниїла, сильно лякали думки мої, і змінилася ясність моя, але це слово я заховав у своїм серці.


А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив цареву працю, і остовпів з того видіння, але ніхто того не завважив.


Чи в місті засурмлять у сурму, а народ не тремтітиме? Чи станеться в місті нещастя, що його не Господь допустив?


Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.


А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.


Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.


Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?


Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб’ється в вас!


Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan