Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Ісаї 38:12 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

12 Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

12 з мого роду. Я залишив решту свого життя. Вийшло воно і відійшло від мене, як той, хто згортає шатро, після того, як поставив; мій дух був у мені, як основа ткача, який наближається, щоб відтяти. У той день я був переданий

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

12 Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

12 Моє життя згорнули й відібрали в мене, мов те шатро кочівника. Згорнув життя, мов полотно, відрізав ткаль і зняв з верстата. Як швидко Ти життя у мене відібрав!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Ісаї 38:12
20 Iomraidhean Croise  

вона виходить, як квітка й зів’яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...


Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...


Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...


О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,


Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,


Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,


Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,


І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене...


Не буде назавжди заселений він, нізамешкалий з роду в рід, і араб там не стане наметом, і там пастухи не спочинуть з своєю отарою...


Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.


Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.


Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!


ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!...


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan