Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Ісаї 22:4 - Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

4 Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу! Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована,

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

4 Через це я сказав: Залиште мене, гірко плакатиму, не намагайтеся мене потішити за знищення дочки мого роду!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

4 Тим я й кажу: Зоставте мене, нехай гірко плачу! Не силуйтесь, мене розважати з поводу, що збурена дочка мого народу.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

4 Тому я й кажу: «На мене не дивіться, наплакатися дайте вволю гірко. Загинув мій народ, тож утішать мене не поспішайте».

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

БІБЛІЯ Сучасний переклад

4 Через те я кажу: Не дивіться, як я гірко ридаю з приводу спустошення дочки мого народу, і не намагайтесь мене потішити!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Ісаї 22:4
20 Iomraidhean Croise  

А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!


нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів’я я висловлю!


на всіх його вулицях підперезались веретою, на дахах його та на площах його всі голосять, з плачу розпливаються...


Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.


А коли ви цього не послухаєте, буде плакати таємно душа моя з вашої гордости, й око моє проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнє займуть у полон!...


Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх...


Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!


Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!


Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє...


Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!


Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...


Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.


А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!


І зроблять собі ради тебе жалобную лисину, і себе опережуть веретами, і плакатимуть за тобою в гіркоті душі гірким голосінням...


Над оцим голоситиму я та ридатиму, ходитиму босий й нагий, заводити буду, немов ті шакали, і буду тужити, як струсі!


Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...


І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...


як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,


І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan