13 Та вӧсна Господь Ыджыдыс тадзи висьталӧ: – Менам кесйӧгъясӧй кутасны сёйны, а ті кутанныд тшыгъявны, Менам кесйӧгъясӧй кутасны юны, а тіян горшныд пондас косьмыны,
Став менам лыясӧй шуӧны: «Господьӧй, Тэ кодь мӧдыс абу. Жебӧс Тэ мездан вынаысь, гӧльӧс да коньӧрӧс – сійӧс нартитысьысь».
Писӧ мустӧмтысь ньӧртӧ оз босьтлы, а писӧ радейтысь ичӧтдырсяньыс чирыштӧ сійӧс.
Ті кӧ кӧсйысянныд кывзысьны Менсьым, сэки кутанныд пӧткӧдчыны муыслӧн сетӧмторйӧн.
Гӧльяс да коньӧръяс корсьӧны ва, но оз аддзыны, налӧн вом пытшкӧсныс пакталӧма. Но Ме, Господь, кыла найӧс, Ме, Израильлӧн Ен, ог эновт найӧс.
Ме вӧча тадзи: изъя керӧсъяссянь визувтасны юяс, ковтысъясын воссясны ва петанінъяс. Кушин Ме вӧча тыӧн, кос му – ва петанінӧн.
Сэки пышъясны, яналасны идол вылӧ лача кутысьяс, кодъяс шуалӧны бӧлбанъяслы: «Ті – миян енъяс!»
Идолъяслы юрбитысьясӧс лоӧ янӧдӧма, ӧд налысь идолъяссӧ вӧчӧма морт. Мед найӧ ставныс чукӧртчасны, сувтасны ёрд водзӧ, сэки найӧс полӧм босьтас, ставнысӧ лоӧ янӧдӧма.
Идолъясӧс вӧчысьяс – нинӧм кодьӧсь, налӧн муса бӧлбанъясыс нинӧм вылӧ оз шогмыны. Налы юрбитысьяс оз аддзыны и оз гӧгӧрвоны, та вӧсна найӧс лоӧ янӧдӧма.
Найӧ оз кутны тшыгъявны, налӧн оз кут косьмыны горшныс, найӧс оз пӧж шондіыс, ӧд найӧс пондас нуӧдны Сійӧ, коді бур сьӧлӧма на дінӧ, Сійӧ вайӧдас найӧс ва петанінъяс дорӧ.
Та вӧсна менсьым войтырӧс тӧдлытӧг нуӧдасны пленӧ. Налӧн нималана йӧзыс кутасны тшыгъявны, озыръяс нюкыртчасны горш косьмӧмнысла.
Ыпъялан биас асьныд мунӧй, донӧдӧм ньӧвъяс улас асьныд пырӧй, ті, кодъяс пестанныд би да лыйланныд биа ньӧвъяс. Со мый вӧчас тіянкӧд Менам киӧй – ті сьӧкыда куланныд.
Тіянӧс янӧдӧмысь мынтысясны тіянлы кык пӧвстӧн, увтыртӧм бӧрти ті понданныд нимкодясьны асланыд шудысь, ӧд асланыд муӧ бергӧдчӧм бӧрын тіянлы вичмас кык пӧв унджык му, тіян нимкодясьӧмлы оз ло помыс.
Но шобді чукӧртысьяс пондасны сёйны ассьыныс няньсӧ да ошкыны таысь Господьӧс, виноград чукӧртысьяс пондасны юны ассьыныс винасӧ Менам вежаин йӧрын.
Ті аддзанныд тайӧс, и тіян сьӧлӧмныд пондас нимкодясьны, тіян вир-яйныд пондас дзоридзавны. Быдӧн тӧдмалас, мый Господьлӧн киыс Сылӧн кесйӧгъяс вылын, а скӧралӧмыс – Сылы паныд сувтысьяс вылын.
Кывзӧй Господьлысь кывсӧ ті, кодъяс вежавидзанныд Сылӧн кывйысь: – Тіянӧс мустӧмтысь вокъясныд, Менам ним вӧсна тіянӧс ӧтдортысьяс, шуалӧны: «Мед Господь петкӧдлас Ассьыс дзирдлунсӧ, и ми видзӧдлам тіян гажӧдчӧм вылӧ». Но тіянӧс мустӧмтысьясӧс лоӧ янӧдӧма.
Тайӧ войтырыс кутас шӧйтны му вывті, найӧс кутасны чорыда дзескӧдны, найӧ пондасны ёна тшыгъявны, а тшыгъяліганыс найӧ пондасны лёкӧдны ассьыныс ӧксысӧ да Енсӧ.
Тэнсьыд войтыртӧ видзысьясӧс нӧбӧдас тӧвныр, тэнсьыд ёртъястӧ нуӧдасны пленӧ. Став тэнад лёк вӧчӧмысь тэнӧ лоӧ янӧдӧма да увтыртӧма.
Сэки гуалӧмаяс пӧвстысь унаӧн ловзясны: ӧтияс – помтӧм олӧм вылӧ, мӧдъяс – янӧдӧм да помтӧм мустӧмтӧм вылӧ.
Найӧ пондасны сёйны, но оз пӧтны, пондасны кырсавны, но оз кутны рӧдмыны, ӧд найӧ эновтісны Господьӧс.
Сэки ті бара аддзанныд веськыда олысь да лёк вӧчысь костын торъялӧмсӧ, аддзанныд, коді кесъяліс Енмыслы, а коді эз кесъяв.