13 Господьӧй, миян Енмӧй, Тэ пыдди миян вылын ыджыдалісны мукӧд ыджыдъяс. Но ӧні ми шыасям сӧмын Тэ дінӧ.
Но найӧ лоӧны сылӧн кесйӧгъясӧн, медым тӧдісны, мыйӧн торъялӧ Меным кесъялӧмыс мувывса ӧксыяслы кесъялӧмысь».
Ме вӧча Ерусалимлы да сылӧн идолъяслы сійӧ жӧ, мый вӧчи Самариялы да сылӧн идолъяслы».
Сійӧ лунӧ ті шуанныд: «Ошкӧй Господьӧс, шыасьӧй Сы дінӧ! Юӧртӧй войтыръяслы Сылӧн уджъясыс йылысь, висьтавлӧй, кутшӧм ыджыд Сылӧн нимыс.
Налӧн муыс тырӧма идолъясӧн, найӧ копрасьӧны асланыс киӧн вӧчӧмторъяслы.
Тэнад веськыда мыждан туй вывті мунігӧн ми лача кутам Тэ вылӧ, Господьӧй, ёна кӧсъям шыасьны Тэнад нимӧ, казьтывны Тэ йылысь.
Тэнад Ыджыдыд, Господь Енмыд, коді дорйӧ Ассьыс войтырсӧ, тадзи висьталӧ: – Со, Ме босьта тэнад киысь чашасӧ, Ассьым скӧрлуна дозйӧс. Сэтысь юӧмысь тэ довъялін, но водзӧ сэтысь он нин кут юны.
Ме юӧрта Господьлӧн буралӧмыс йылысь, висьтала Господьлӧн ошкана уджъясыс йылысь, мый Господь вӧчис миянлы, висьтала Сылӧн ыджыд бурлун да муслун йылысь, Израиль войтыр дінӧ Сылӧн ыджыд буралӧм йылысь.
Тэ бур сьӧлӧмӧн воча петан сылы, коді нимкодьпырысь веськыда вӧчӧ, коді восьлалӧ Тэнад туйӧд да казьтывлӧ Тэ йылысь. Но Тэ скӧрмин миян вылӧ, ӧд ми важысянь нин мыжсӧ вӧчам. Сідзкӧ, мездмам-ӧ ми?
Кор шойысла локтас рӧдвужсьыс кодкӧ али шойяс сотысь да юалас керкаас пукалысьлысь: «Эм-ӧ на кодкӧ тэкӧд?», мӧдыс вочавидзас: «Абу». Локтысь содтас: «Чӧв ов! Господьлысь нимсӧ тані эн казьтыв».
Быд войтыр юрбитӧ аслас енлы, а ми юрбитам Господьлы, асланым Енлы, нэмъяс чӧж.
Ті тӧдмаланныд збыльсӧ, и збыльыс мездас тіянӧс».
Ті мынінныд мыжсьыс, и ӧні ті Енлӧн кесйӧгъяс. Тіян вотӧсныд – вежалун, и тайӧ вайӧдӧ тіянӧс помтӧм олӧмӧ.
Тэ ӧмӧй бурджык мукӧдсьыс? Енлӧн сетӧмыс кындзи тэнад ӧмӧй эм мыйкӧ аслад? Абу кӧ, сідзкӧ, мыйла ошйысян, мый ставыс тэнад.
Сідзкӧ, Исус пыр кутам дугдывтӧг вайны Енлы аттьӧалана вись, асланым вомӧн кутам ошкыны Сылысь нимсӧ.
Энӧ сорласьӧй тіян пӧвстын олысь войтыръяскӧд. Энӧ казьтывлӧй налӧн енъяслысь нимъяссӧ да энӧ сетӧй кывнытӧ на водзын, энӧ кесъялӧй да энӧ юрбитӧй налӧн енъяслы.