Biblia Todo Logo
Bìoball air-loidhne

- Sanasan -




Єремії 6:26 - БІБЛІЯ Сучасний переклад

26 Дочко мого народу, огорни себе веретищем і валяйся у попелі. Учини жалобу й плач, як за єдиною дитиною, – гірко ридай, адже впаде на нас нещастя зненацька!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Переклад Р. Турконяка

26 Дочко мого народу, підв’яжися мішковиною, потруси на себе попелом, учини собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо раптово на нас найде страждання!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. Івана Огієнка 1962

26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя 1905

26 Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac

Свята Біблія: Сучасною мовою

26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я, і попелом себе посип в знак суму. Тужи, мов твій єдиний син помер, і гірко голоси, бо руйнівник прийде.

Faic an caibideil Dèan lethbhreac




Єремії 6:26
42 Iomraidhean Croise  

вона відійшла, сіла навпроти десь на відстані пострілу з лука й сказала: Не можу бачити, як вмирає дитина. Щойно сіла неподалік, як закричав, плачучи хлопчина.


протягом яких верески жахів лунають у його вухах, – навіть серед повного спокою йому видається, що на нього нападає розбійник.


Йов узяв собі черепок, щоб ним шкребти себе, й сів на попелищі.


Закликав вас мій Владика, Господь Саваот, у той день призначити плач і ридання, поголити голови і одягнутися в лахміття веретища.


Через те я кажу: Не дивіться, як я гірко ридаю з приводу спустошення дочки мого народу, і не намагайтесь мене потішити!


І буде, замість приємних пахощів, – сморід, а замість пояса – шнурок, замість мистецьки укладеного на голові волосся – лисина, замість оздобленого вбрання – тісно облягаюча мішковина, і замість краси – ганебне тавро.


то цей гріх стане для вас, як загрозлива тріщина, що пішла по всій укріпленій стіні, падіння якої стається миттєво й несподівано!


Тремтіть, самовпевнені, дрижіть, безпечні, – роздягніться та оголіться, веретищем прикрийте ваші крижі,


Спустошувачі зайняли навіть пагорби пустелі й Господній меч усе пожирає, – від одного краю землі й до іншого краю землі, – не має спокою жодна людина!


Якщо ви не прислухаєтесь до цього, то моя душа, – каже Єремія, – потайки плакатиме; через вашу гординю я гірко ридатиму, – мої очі проливатимуть сльози, тому що Господня отара відведена в полон.


А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі) не перестають плакати, тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.


Їхніх вдів намножилось у Мене більше ніж морського піску. На матір юнацтва Я опівдні наводив грабіжника, зненацька викликаючи в усіх тривогу і страх.


Нехай з їхніх домівок доноситься лемент, коли Ти несподівано наведеш на них зграю розбишак, адже вони викопали яму, щоб мене упіймати, розставили для моїх ніг таємну пастку.


Так говорить Господь: Ми чуємо зойки страху. Немає миру.


Того часу казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Сухий вітер повіяв з височин пустелі в напрямку дочки Мого народу, але не для провіювання і не для очищення.


Надходять повідомлення про нещастя за нещастям, знищена вся країна. В одну мить не стало моїх наметів, раптово зруйновано мій притулок.


Тому підпережіться веретищем, плачте й голосіть, оскільки Господь не відвернув від вас полум’я Свого гніву.


Вони лікують рани Мого народу недбало, говорячи: Мир, мир! – Тоді як миру немає!


Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає Господа на Сіоні? Невже в нього (в Сіону) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? – питає Господь.


Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, – ходжу сумним, мене огортає страх.


Якби мені хтось дав притулок подорожніх у пустелі, я залишив би мій народ і пішов би від них! Адже всі вони перелюбники, зграя зрадників!


Отже, Я (Господь) перетворю Єрусалим на руїни, де мешкатимуть шакали, а міста Юдеї зроблю безлюдними й спустошеними.


Тому й плачуть мої очі, – з моїх очей постійно течуть сльози, позаяк покинув мене Той, Котрий міг би мене потішити, й Хто міг би вдихнути у мене життя. Мої діти знищені, оскільки ворог сильніший від мене…


Ночами вона гірко плаче, і її сльози течуть по щоках. Ніхто з усіх колишніх коханців тепер її не потішає. Усі її друзі зреклися її, – навіть стали ворогами.


Сліпнуть від сліз мої очі, перевертається все моє нутро, – серце розривається від болю, коли бачу, як гинуть дочки мого народу, і знемагають на міських майданах діти й навіть немовлята.


Він стер мої зуби гравієм, нагодував мене порохом.


Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу.


Жалісливі від природи, жінки своїми руками варили власних дітей, аби вижити в час загибелі дочки мого народу.


Навіть шакали підставляють груди, коли годують своїх малят. Дочка ж мого народу стала жорстокою, наче страусиха в пустелі.


Провина дочки мого народу виявилась більшою, ніж гріх Содома, який був знищений в одну мить, – і то без втручання людських рук.


І оберну ваші урочистості в смуток, а ваші пісні – на голосіння. Я одягну всіх вас у веретище, а кожна голова буде побрита, як у жалобі, коли людина оплакує одинака-сина, – й коли її майбутнє аж до самого кінця, видається їй суцільним днем гіркоти.


Ця вістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв із себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу.


А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя і молитви, – вони дивитимуться на Мене, – на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним.


Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого – єдиного сина у матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста.


Журіться, сумуйте і плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на смуток.


Тепер слухайте, ви, багатії, плачте й ридайте над жахливими вашими злиднями, які надходять.


Lean sinn:

Sanasan


Sanasan