3 І навіщо нас Господь вводить у ту землю? Щоб там полягти від меча? Наші жінки й наші діти стануть здобиччю. Тому, хіба не краще нам повернутися в Єгипет?
3 І навіщо нас Господь вводить у цю землю: щоб нам полягти в битві? Наші жінки й діти стануть здобиччю. Тому, хіба тепер не краще нам повернутися в Єгипет?
3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту?
Виявляючи впертість і непослух, вони забули про Твої чудеса, які Ти вчинив серед них, і в своїй запеклій зарозумілості збунтувались, обрали собі ватажка, щоби повернутись назад у єгипетське рабство. Але Ти є прощаючим Богом, милосердним і співчутливим, довготерпеливим і добрим, так що Ти їх не залишив.
Ізраїльські нащадки говорили їм: О, коли б ми повмирали від руки Господа в єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита! Ви ж вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!
тому дорікнули їм: Нехай спогляне на вас Господь і хай осудить, бо ви зробили ненависним наш дух перед фараоном і його слугами. Ви дали йому в руки меча, аби нас повбивати.
говорячи: Ні, ми таки підемо в єгипетський край, щоб не бачити війни й не чути звуків військової труби, – там ми не будемо голодувати через нестачу хліба й там замешкаєм, –
Впродовж цілого місяця, аж поки воно не виходитиме з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, тому що ви зневажили Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, нарікаючи: Навіщо нам було виходити з Єгипту?
Люди почали нарікати на Бога і на Мойсея: Навіщо ти вивів нас з Єгипту? Хіба що для того, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб неабияк набрид нам.
Ввійдуть також і ваші діти, про яких ви говорили, що вони стануть здобиччю, – ваші діти, які сьогодні ще не вміють відрізняти добра від зла, – вони туди ввійдуть. Їм Я її віддам, і вони заволодіють нею.