Йова 7 - Переклад Р. Турконяка

¹ Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?

² Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.

³ Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.

⁴ Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.

⁵ Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.

⁶ А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.

⁷ Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.

⁸ Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,

⁹ — наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,

¹⁰ і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.

¹¹ Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.

¹² Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?

¹³ Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.

¹⁴ Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.

¹⁵ Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.

¹⁶ Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.

¹⁷ Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?

¹⁸ Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?

¹⁹ Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?

²⁰ Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?

²¹ І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, — ось встаю вранці, а мене більше немає.