Йова 17 - Переклад Р. Турконяка

¹ Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую.

² Благаю, втомившись, і що я вчинив?

³ А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою.

⁴ Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш.

⁵ Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах.

⁶ Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них.

⁷ Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене.

⁸ Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного.

⁹ Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками.

¹⁰ Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди.

¹¹ Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися.

¹² Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви.

¹³ Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль.

¹⁴ Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою!

¹⁵ Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро?

¹⁶ Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?